Зачарована Десна

Бажан, якi творили справжню поезiю i тiльки з лихоi перспективи опинитися на Соловках, у Карагандi, на Колимi змушенi були славословити.

Не варто називати конкретнi прiзвища з цього «кооперативу» поетiв, бо серед них е люди, яких ми високо шануемо. Вони були справжнiми митцями. Як i Довженко. І був справжнiй тоталiтарний режим, де якийсь iдеолог заплановував акцiю й механiчно пiдключав пiдручних посiпак виконувати високi вказiвки. Спробуй-но не виконати!… (Я не знайомий з фашистськими архiвами, та хотiлося, щоб спецiалiсти з'ясували.

) Цiкаво, чи мiг, скажiмо, Розенберг або Геббельс спустити своему вiрнопiдданому лiтераторовi таку-от директиву, як оця, читачу, що перед вами:

«Дорогий Олександре Євдокимовичу! Вкрай важливо, щоб Ви написали для «Литературной газеты» нарис, який, гадаемо, повинен (!) називатися «Слово Сталiна».

Ваш виступ ввижаеться нам публiцистичною оповiддю про те, як iз залiзною закономiрнiстю збуваються всi великi накреслення товариша Сталiна. Приклади цьому можна знайти в усiх галузях нашого будiвництва, iсторii партii, iсторii нашоi краiни, краiн народноi демократii i т.

 д.

Сподiваемось, дорогий Олександре Євдокимовичу, що «Литературная газета» одержить Ваш нарис не пiзнiше 10—15 листопада.

Привiт!

Генеральний секретар СРП СРСР (О. О. Фадеев)

Головний редактор «Литературной газеты» (В. В. Єрмiлов) 22 вересня 1949 p.» (ЦДАМЛМ Украiни. – Ф. 435. – Оп. 1. – Од. зб. 1219. – Арк. 4. Переклад з росiйськоi.)

Вдумаймося: вшанованому всiма мислимими премiями, нагородами, званнями академiковi УРСР i СРСР т.

Корнiйчуковi замовляють панегiрик, наперед визначаючи жанр, змiст, термiн виконання i навiть заголовок («повинен називатися…»). Спробуй-но не виконати!…

Припускаю, що й Фадееву спустив цидулу «до виконання» якийсь Александров чи сам Маленков. Отак утворювалась вертикаль iдеологiчноi служби режиму, перед якою будь-який класик, генiй – нiхто, пан Зеро. Йому наказують, i вiн квапиться «спольняти». З натхненням i проникливiстю «iнженера людських душ».

Або зцiпивши зуби, безсонними ночами. Як М. П. Бажан: «Коли ми читаемо i бачимо, наскiльки викривленi, спотворенi, спаплюженi образи членiв партii, образи комунiстiв у сценарii Олександра Довженка «Украiна в огнi», ми знаемо, що викривлення, спотворення, спаплюження образiв комунiстiв треба пояснити неподоланiстю старих пережиткiв у свiдомостi художнiй» (ЦЦАМЛМ Украiни. – Ф. 590. – Оп. 1. – Од. зб. 57. – Арк. 96: стенограма II з'iзду СПУ). Далi каток Бажана пiшов на Ю.