Зачарована Десна

– Не дам, розбiйники! Люде добрi, адже моi це дiти, моi сини! Чого ж ви мовчите? Кажiть-бо! Невже вам жалько iх признати хоч на хвилиночку, благаю?!

– Бреше вона, ii сини на фронтi.

І плакали люде. А бiйцi тодi: «Матусю, спасибi, прощайте. Нам уже не страшно i не жаль нiчого, коли е на Украiнi отакая мати».

– Стрiляйте, солдати!

Команда, залп. Отак попадали бiйцi, а з ними i безсмертна мати своiх синiв, що десь на фронтi нiмцiв б'ють i матiр споминають.

1/IV[19]42

Це велика тема, це тема для новели, для поеми, для сценарiю.

Це факт, а не вигадана автором композицiя про матiр нашого великого многостраждального доброго народу.

Найдися, письменнику, рiвний талантом красотi материноi душi, i напиши для всiх грядущих лiт оцей кришталевий прояв материнськоi душi, генiя украiнськоi матерi. З оповiдань партизана. О. Д. (нрзб).

А хату висадили в повiтря гранатою.

Бреше вона. Їi сини повбиванi ще в 19-м роцi.

– А iдять, коли б ви бачили, як черва.

Їдять i iдять, аж дивитися гидко.

Нiмець роздягся у хатi, зовсiм голий. Вiн передав бабi свою одiж мити i вибивати вошей. Тут же почав митися. Це все при людях, при всiй родинi. Зайшли нашi розвiдники, вигнали його на мороз, i побiг вiн як божевiльний у поле.

– О проклята скотина! Сорому в тебе немае.

Я бачив, як з хати вискочила гола жiнка i побiгла по снiгу з криком: «Рятуйте, що вони роблять зi мною! Ой горе менi, рятуйте!» За нею бiгли два нiмцi.

Дiвчинку 15 рокiв Христю згвалтували, i вона збожеволiла.

У другоi жiнки, що мала 26 рокiв, було сиве волосся, i вона здавалася лiтньою.

Розстрiлюють всiх, хто захворiв сипняком.

На ганок вийшла перекладачка i сказала:

– Ви прийшли скаржитися? Не забувайте, що ви завойованi i скаржитись не можете, а нашi солдати знають, що iм робити. Здрастуйте. Ідiть вон.

Можна зробити у фiльмi iнтересну сцену такого змiсту: Бiля села табiр за колючим дротом.

У таборi вiйськовополоненi. Перебувають вони, звичайно, в умовах жахливих. Стережуть iх нiмцi i, припустимо, частина зi служби порядку, у всякому разi, щось схоже на Гусака-зрадника чи дезертира. І от уночi мiж ними тиха розмова через колючу проволоку. Розмова тиха, щоб нiкого не сполохнути, i тим страшнiша своею гострою зненавистю. Далi вони не витримали i зчепилися, схопивши один одного за груди через порiг. Вони почали ламати один одному руки.