Сім’я Оппенгеймів

Мартiн, зi свого боку, вважав за належне бути тому портретовi в головнiй конторi меблевоi фiрми. Густав, хоч в усьому й був у добрих вiдносинах з братом, не мiг, проте, простити, що Мартiн йому не дае портрета.

Отже, тепер вiн з радiстю i задоволенням дивився на портрет. Вiн знав, що це була жертва з боку Мартiна – розлучитися з портретом. Променiючи радiстю, Густав багатомовно висловив свое задоволення, свою вдячнiсть.

Коли Мартiн пiшов, Густав покликав слугу Шлютера i звелiв йому повiсити портрет. Мiсце для цього давно вже було призначене. Отже, тепер, зараз, негайно вiн буде тут висiти. Густав нетерпляче ждав, поки Шлютер упораеться з роботою. Нарештi дочекався. Бiблiотека i третя кiмната першого поверху – ранкова iдальня – органiчно сполучалися одна з одною.

Повiльно, розважливо мандрував погляд Густава з портрета Іммануеля Оппенгейма, дiда – вiд минулого, до другого, до сьогоднi единого в домi портрета в бiблiотецi, портрета Сибiли Раух, його подруги – його теперiшнього життя.

Нi, визначним твором мистецтва портрет Іммануеля Оппенгейма не був. Художника, Александра Йоельса, який свого часу з доручення друзiв Іммануеля Оппенгейма малював цей портрет, тодi до смiшного переоцiнювали. Сьогоднi вiн жоднiй людинi не вiдомий. Але те, що Густав Оппенгейм любив у цьому портретi, було щось iнше вiд твору мистецтва. Вiн i його брати вбачали у цьому портретi самого чоловiка i його дiло.

Саме життя цього Іммануеля Оппенгейма не було чимсь великим, це були – комерцiя i успiх. Але для iсторii еврейськоi людностi Берлiна це було щось бiльше. Оппенгейми споконвiку жили в Нiмеччинi. Родом вони з Ельзасу. Там вони були дрiбними банкiрами, купцями, ювелiрами. Прадiд нинiшнiх Оппенгеймiв переiхав з Баварii, з мiста Фюрт, до Берлiна. Дiд, оцей Іммануель Оппенгейм, у 1870–1871 роках провiв значнi постачання для нiмецькоi армii, що воювала у Францii; у грамотi, яка тепер, взята в рамки, висить у головнiй конторi меблевоi фiрми Оппенгеймiв, неговiркий фельдмаршал Мольтке свiдчить, що пан Оппенгейм зробив нiмецькiй армii важливi послуги. Через кiлька рокiв Іммануель заснував меблеву фiрму Оппенгейм – пiдприемство, що виробляло речi домашнього вжитку для дрiбних буржуа, i, стандартизувавши своi вироби, дешево обслуговувало свою клiентуру. Іммануель Оппенгейм любив своiх клiентiв, вiн, так би мовити, промацував iх, витягав з них прихованi бажання, задовольняв iх.