На нашем сайте вы можете читать онлайн «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Автор
Дата выхода
12 июля 2021
Краткое содержание книги Хіба ревуть воли, як ясла повні?, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Хіба ревуть воли, як ясла повні?. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Панас Мирний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Панас Мирний (справжнє ім’я – Опанас Якович Рудченко, 1848–1920) увійшов в історію української літератури як прозаїкноватор, майстер психологічної прози. Його роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою селянською епопеєю, яка охоплює події від катерининських часів до скасування кріпацтва в 1861 році. Головний герой Чіпка Вареник – селянин-бунтар, невтомний шукач правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Якщо в літературі романтизму українських Робін Гудів типу Гаркуші й Устима Кармелюка залюбки зводили на п’єдестал, то Чіпка – це альтернатива Робінам Гудам. Роман заперечував можливість кривавих способів утвердження правди і може бути поставлений в один ряд із такими творами, як «Злочин і кара» та «Біси» Ф. Достоєвського.
У романі «Повія» зображено трагічну долю бідної селянської дівчини Христі. Нужда та переслідування місцевих багатіїв женуть Христю з рідного села на заробітки в місто. Але й там вона не знаходить щастя – знову насильство, підлість, брехня, що завдають їй страждань і штовхають у прірву…
Хіба ревуть воли, як ясла повні? читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Хіба ревуть воли, як ясла повні? без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Тамечки вирiс, оженився й оселився… Та лихий його попутав провiдати про Хруща, козачого сина, що одних з ним лiт, поплентався на Дiн до дядькiв, – та там би то, кажуть, i вмер… Та не так про Хруща, як про рiдну сторону… Як згадае ii, здаеться, зараз би таки знявся та й полетiв, коли б не неволя… А тут, як на те, пiдскочив Хрущ. От вiн роздобув десь Хрущiв пашпорт та покинув жiнку, дiтей i оселю – приплiвся сюди. Його прийняли в козачу громаду. Хрущ та й Хрущ! Козак, вiльний… А може, вiн думав худобу Хрущеву посiсти, та добрi люди до його ще по шматках рознесли… Так вiн став у службу, заробив грошей, купив хату та й одружився з твоею матiр’ю.
Чiпка слухав, слухав та й голову схилив на груди, слухаючи… Незчувся, коли й вечорiти стало… Дiд удвох з Грицьком i отару заняли.
– Ану, рушай! додому час! – гукнув дiд уже з шляху.
Чiпка глянув на дiда, пiдвiвсь i поплентався стороною, позад отари, немов п’яний, наче учадiв… Голову на груди звiсив, очi в землю потупив… Нiчого не чув, не бачив… Не знав, коли й у село прийшов, як i додому достався… Очумався уже в хатi…
– Так отакий мiй батько був, мамо?
– Який?
Чiпка почав розказувати…
– Такий же…
– Чому ж ви менi давно цього не казали?
– То що б було, сину?
Замовк Чiпка.
– Нiчого… – нешвидко вже одмовив, та й знову замовк.
Сумно стало в хатi, як у льоху… Чiпка сидiв на лавi, ноги звiсив, голову спустив трохи не до колiн… Якби його так намалювати, – сказали б: то не чоловiк сидить, то – сам сум! Мотря, дивлячись на його та згадавши давне, тихо плакала…
– Нi! Недобре зробив батько, – глухо якось, з протягом, почав Чiпка… – Нi… негаразд!.
– Кого, сину?
– Панiв! – одказав твердо Чiпка.
– Що це ти, сину, кажеш? Хай iм Господь за те оддячить, а не люди!
Чiпка мовчав. Мотря перехрестилась та й знову заплакала. Тихо носився той плач по хатi пiд темний вечiр; тихо слався по долiвцi, по стелi, по бiлих стiнах та давив, як обценьками, серце i в матерi i в сина.
Вiн сидiв зажурений, нiмий, як стiна.











