Відрубність Галичини

Сим способом ми дожили до таких явищ, що люди, якi перед 40 роками в’iздили до Львова в трiумфi, тягненi або несенi через молодiж, зi свiжими знаками ланцюгiв Шпiльберга та Куфштайна на руках i ногах, – тi самi люди тепер числяться до провiдникiв «пожарноi сторожi», що своею головною метою ставить гасити дух свободи; що люди, якi перед 40 роками стояли на чолi самостiйного руху та пiдписували своi iмена пiд прокламацiями, що починалися вiд слiв: «Wolnosc! Rоwnosc! Braterstwo!» – сьогоднi, мов тi похиленi воли в ярмi, ступають скромно пiд окликом: «Przy tobie, Panie, stoimy i stac chcemy!», розбиваються за конфесiйними школами i признають корчму нацiональними святощами, на якi шарпатися можуть тiльки безбожники, гайдамаки та тромтадрати.

Тому думаю, що трохи докладнiше представлення тоi сумноi подii, крiм чисто iсторичного iнтересу, не позбавлене буде також iнтересу сучасного, як причинок до характеристики людей та полiтичних течiй, яких вплив у теперiшнiй хвилi не лише не належить до минувшини, але навпаки, здаеться чимраз дужчае.

Аби зрозумiти причини та значення кривавоi катастрофи в задушний день 1848 р., треба хоч побiжно кинути оком на всю iсторiю того року, особливо на тi ii хвилi, що шумiли та ломалися в нашiм краю.

Страшна катастрофа 1846 р. порушила до глибини галицьку суспiльнiсть, та не пригнобила ii духу. Не було спокою в Галичинi анi в р. 1846, пiсля рiзнi, анi в р. 1847, коли день страчення Вiсньовського та Капусцiнського у Львовi мало що не стався днем кривавоi демонстрацii та розливу кровi на львiвському бруку.

Незадоволення та якесь глухе дожидання кипiло в умах i не давало iм завмирати.

Тому не диво, що «мартова буря» 1848 р., скоро тiльки зiрвалася у Вiднi, зараз майже зi скорiстю електричного току перебiгла до Галичини i викликала вуличнi демонстрацii 19, 20 i 21 марта, повнi нечуваного в iсторii Львова запалу. Здавалося наразi, що вся Галичина в тiй хвилi розпалася на два противнi собi та ворожi табори; в однiм таборi був увесь народ без рiзницi станiв та вiросповiдань, скуплений пiд гаслом: свобода, рiвнiсть i братерство, а в другiм були креатури Меттернiха, або, як тодi говорено: реакцiя, бюрократiя та камарилья.

Здавалося також у першiй хвилi, що той другий табiр на всiх точках поражений i погромлений впливом революцii i незабаром мусить розпастися та щезнути безслiдно.

Тим часом тi погляди вже по перших днях упоення показалися злудними.