Відрубність Галичини

Що першого нападу монголiв в 1241 роцi Польща не спинила, се рiч певна, – а саме той перший напад був найстрашнiший, i раз рiшучо пораженi монголи могли б були надовго остатись не страшними Європi. Вiд того часу повторяються поменшi напади монголiв i татарiв майже рiкрiчно на схiднi частi Слов’янщини, повторяються i тодi, коли Русь Галицька перейшла пiд Польщу, коли i Литва та Украiна з’единились з Польщею. Нiколи не могла Польща здобутись на сильну i систематичну оборону границь. Недавно виданi люстрацii замкiв оборонних в пограничних землях руських показують нам пiд Ягайлонами таке саме безладдя i недумство полiтичне, яке було i в XVIII вiцi.

Татари ходили собi любенько в нашi землi за «ясиром», гнали десятки тисяч людей i сотки тисяч худоби в Крим i продавали людей в неволю. Невольники стались головним джерелом iх багатства, – костi наших людей бiлiли i в Царгородi, i в Синопi, i в Смирнi, i в Триполiсi, a «przedmurze Europy», «шляхта украiнна», бенкетувала собi, кричала на сеймиках, гарбала маетки i робила «заiзди», уживаючи свого придворного вiйська не для оборони границь, а для грабування своiх власних братiв i сусiдiв. Найлiпшим свiдоцтвом про те, як сповнювала Польща свою мiсiю на Сходi, може послужити те, що за часiв Степана Баторiя Польща платила хановi кримському рiчний гарач 15 000 червонцiв i сама висилала вiйська короннi для мордування i вигублювання козацтва, котре було единим природним защитником границь польськоi i руськоi землi вiд татарви i, значиться, повинно було бути найлiпшим союзником Польщi. Вiчно пам’ятнi остануться слова Наливайка, котрий писав до короля польського, що за половину тих грошей, котрi Польща платить – i то безплодно – татарам, можна би на пограничних степах з украiнського народу витворити таку кордонову сторожу, проти котроi вся сила татарська не устояла би. Розумiеться, що Польща тоi ради не послухала, i козацтво клало голови в бою з поляками, замiсть що мало б оружно з ними iти проти татар i туркiв. За того ж Степана Баторiя Польща понизила сама себе iще дужче, сповняючи роль ката на пiдданiм турецькiм Іванi Пiдковi, претендентi до господарства Волоського. Єдиний факт, котрий поляки розтрублюють яко велику побiду захiдноi культури над iсламом, – битва пiд Хотином, де зiстав побитий султан турецький Осман, – доконаний зiстав так, як повинна була б вестися вся схiдна полiтика Польщi.