Відрубність Галичини

Ми не помилимося, твердячи, що цiла завзята ненависть до Росii викликана в дуже великiй частi рiзницею вiросповiдань. Адже ж Прусси i Австрiя так само причинилися до розбору Польщi, так само усмиряли польськi повстання, хапали i морили по тюрмах польських конспiраторiв, а прецiнь на них не тiльки не звернулася така горюща ненависть полякiв, але противно: в Пруссах онiмеченi польськi магнати, як Радзiвiлли, славляться пiдпорами трону, а в Австрii цiла верховодяча часть шляхти всiми силами поперлася до пiдпирання трону i династii з окликом: «Przy tobie, N.

Panie, stoimy i stac chcemy!»[45 - Коло тебе, наш пане, стоiмо i стояти хочемо! (Польськ.)] Не можна заперечити, що з вузько утилiтарноi точки погляду таке союзництво для шляхти мусить нести не однi користi, але з принципiально-полiтичноi сторони се дiло представляеться далеко не так корисно. Не тiльки австрiйський двiр, але i сама здорово мисляча (i тим самим невелика) часть шляхти понiмають дуже добре, що багато бiльше вiд того, що досi дано галицьким полякам, на будуче Австрiя не може iм дати i що затим мрii про вiдбудування Польщi через Австрiю i крики на тему: «Наша делегацiя до Вiдня репрезентуе весь народ польський» – е тiльки дитячою забавкою здитинiлих трибунiв людових i полiтикiв a la «polityk lwowski» з «Szczutka»[46 - На зразок «полiтика львiвського» з сатиричного часопису (польськ. ).].

Австрiя не може дати галицьким полякам багато понад те, що дала iм досi, не ображаючи iнтересiв других провiнцiй i народностей, а спокiйна, лавiруюча i з засади дефензивна полiтика Австрii е зовсiм противна авантурничiй полiтицi польських державникiв.

Вже тi однi причини повиннi би достатньо показати полякам, що, в’яжучись з Австрiею, вони з-помiж трьох можливих союзникiв вибирають того, котрий iм найменше може дати. Але тут знаходить сук: Росiя православна, а Прусси протестантськi, досить пiдстав, щоб звернути своi симпатii до католицькоi Австрii. Католицизм i тут рiшае в дiлi життя i будучини народу. Бо розважмо наслiдки сього союзу для iнших частей польського народу. В Познанщинi Прусси, занепокоенi перевагою полякiв в Австрii, стараються iх зробити безсильними у себе – германiзують, здобувають п’ядь за п’яддю польськоi землi в нiмецькi руки. Не менше занепокоена тим i Росiя, котора дуже добре знае, що всякий нарiст польськоi сили в котрiй-небудь з сусiднiх держав при живих аспiрацiях до вiдбудування Польщi е заразом хмарою, грозячою ii спокоевi i цiлостi.