Відрубність Галичини

Урядовi не лишилось нiчого iншого, як пiддатися переможнiй течii, та й то пiддатися соромно. Патентом з дня 9 серпня знесено формально панщину на Буковинi, а реченець, вiд якого вона мала перестати, означено на 1 липня. Очевидно, зроблено се для того, щоб уморити масу жалоб дiдичiв на селян за недодержування панщизняних обов’язкiв та ощадити урядовi масу безпредметовоi тяганини. Але серед народу сей соромний вiдворот уряду змiцнив переконання, що панщина була знесена швидше, а тiльки «пани» так довго ховали цiсарський патент.

Серед таких обставин у маю 1848 р. розписано вибори до першого законодатного сейму, що мав зiбратися у Вiднi. Про тi першi вибори ми маемо iнтересну гуцульську пiсню:

Ой упала, брате, карта в село до Рожнова:

«Кладiт собi депутата, люде, розумного».

Вони тоту карту взяли до двора читати,

А iм сказав пан мандатор громаду зiзвати.

Вни зiзвали вiсiм людий, деветого вiйта,

Сих пiслали та до Кутiв та до супровiту.

Прийшли вони та до Кутiв та й взели чекати,

А вiходе пан староста, взев льоси метати.

Ой узели тоти льоси на Рижку впадати.

Як бачимо, врозумiннi гуцулiв вибiр посла на сейм – то був той сам вибiр депутата чи пленiпотента, яких вiльно iм було вибирати й досi. Сей депутат мав заступати iнтереси громади супроти панiв, тим-то розумiеться, що ним не мiг бути пан, лише селяни. І справдi, Буковина дала в 1848 роцi з сiльських округiв самих послiв-селян; одиноке мiсто Чернiвцi вислало префекта гiмназii Краля.

Іншi посли були: Юрко Тимiш iз сiльського округу Чернiвець, Михайло Боднар iз Радовець, Василь Кiрсте iз Садагури, Іван Долинчук iз Сучави, Мирон Чуперкович iз Гурагумори i Лук’ян Кобилиця з Вижницi.

Як бачимо, майже безпосередньо по виходi з тюрми хвиля бурливого року винесла Кобилицю на становище, про яке вiн перед кiлькома мiсяцями, певно, не смiв i думати. Не диво, що його вибiр дiткнув буковинських шляхтичiв дужче, нiж вибiр якого-будь iншого селянина. Один iз тих шляхтичiв, якийсь поляк iз Чернiвець, що пiдписався буквами G.

N., не залишив бризнути на Кобилицю iдким памфлетом у 22 ч. тарнiвськоi часописi «Zgoda» з дня 29 липня. Оповiдаеться там, що дня 10 липня, в день Св. Петра й Павла по руському календарю, був у Чернiвцях на ярмарку «nasz poczciwy Szela», звiсний ватажок тарнiвських рiзунiв iз 1846 р., перенесений урядом до камеральних дiбр Сольки коло Радовець, де для нього закуплено 32 морги землi.