Відрубність Галичини

Його вхопили на ярмарцi в Путиловi, завели до Чернiвець i вiддали пiд суд, який по кiлькамiсячнiм слiдствi признав його винуватим: за ошуканство та розширювання серед народу фальшивих та тривожних слухiв його засудили на кiлькамiсячну в’язницю. На як довго – не знаемо; знаемо лише, що вiд лiта 1847 до мая 1848 Кобилиця сидiв у в’язницi в Чернiвцях, так що в 1848 р. пани не без певноi пiдстави могли говорити, що вiн був кримiнально караний. Та в очах народу ся кара була для нього найбiльшою честю.

IV

А тим часом, коли Кобилиця сидiв у тюрмi, впала струпiшiла будова меттернiхiвого абсолютизму.

Швидко за нею пiшла й панщина: в Галичинi ii скасовано патентом з 17 цвiтня, а фактична свобода почалася вiд 3 мая. Серед галицьких селян запанувала нечувана радiсть, яка, певно, передавалася й на Буковину. Буковина ще вiд червня 1846 р. була у аграрних справах вiддiлена вiд Галичини (повне вiддiлення доконане було аж 1854 р.), тим-то й патент 17 цвiтня ii не тикався. Та буковинська люднiсть сильно заворушилася тим, що сталося в Галичинi. Нiякi докази не могли переконати селян, що панщина скасована лише в Галичинi, а вони, жиючи пiд тим самим цiсарем, мусять терпiти й далi. По буковинських селах пiшов гомiн, посипалися погрози на панiв; тi знов i собi ж силкувалися не тратити своеi поваги i вживали своiх випробованих способiв для заспокоення селян. І так iще при кiнцi мая дiдич Гондур у Глиницi всiм селянам, що не хотiли йти на панщину, велiв, як висловлюеться один кореспондент, поляк, «odliczyc po 50 konstytucyjnych kijоw». «Такi випадки бувають майже всюди», – додае кореспондент. Але патент, виданий для Галичини, мусив i в самих буковинських дiдичiв захитати вiру в довговiчнiсть панщини, i ось вони для заспокоення народу прихилили чернiвецького старосту Ізеческула, аби циркулярами оголосив селянам, що дiдичi внесли протест проти галицького патенту, а поки не прийде вiдповiдь, усе мусить лишитися по-старому. Та й се не помогло, селяни не хотiли йти на панщину. І ось дня 4 червня трапився перший на Буковинi факт: дiдичi Вашковець, брати Петрiно, самi добровiльно дарують своiм селянам панщину. Се було повторення тактики польських дiдичiв у Галичинi: зректись того, що й так уже виховзлось iз рук, i здобути собi титул фiлантропiв та добродiiв народу. За братами Петрiно пiшли ще деякi дiдичi, але тактика й тут, як у Галичинi, була спiзнена. Селян не розчулювала панська даровизна, вони знали одно – цiсарський патент, i не хотiли робити панщини.