Відрубність Галичини

Се була справжня система – та не урядова австрiйська, а урядницька польсько-шляхетська; з погляду австрiйських законiв се була системизована нелегальнiсть i самоволя. Змiни сеi системи русини мали повне право i навiть обов’язок добиватися; початок до сього зробили руськi посли соймовi, вносячи в р. 1889 звiсну гремiальну iнтерпеляцiю, котра в первiснiм нарисi поставлена була принципiально ясно i широко, то есть виступала проти усяких нарушень закону з боку властей без огляду на те, проти кого вони зверненi, та опiсля перероблена була д.

Романчуком з односторонньо партiйного погляду, так що правительству зроблено докори властиво тiльки за переслiдування народовцiв, а злегка дано до зрозумiння, що супроти москвофiлiв i соцiалiстiв може собi нарушувати закони скiльки йому подобаеться.

Вже в тенорi сеi iнтерпеляцii д. Романчук показався здатним на батька «новоi ери», – i мiродатнi сфери се живо зрозумiли. І от в падолистi 1890 р. д. Романчук проголошуе в соймi по попереднiй умовi з гр. Баденiм «добровiльно i з власноi iнiцiативи послiв-народовцiв» свою програму, котроi головнi пункти були попросту вiдповiддю на повторювальнi вiд 12 лiт дзявкання польських шовiнiстiв, що попихали уряд до переслiдування русинiв.

«Русини зрадники», – кричала польська преса. «Нi, ми вiрнi державi i династii», – вiдповiдае «програма» д. Романчука. «Русини схизматики!» – «Нi, ми вiрнi сини католицькоi церкви». «Русини москалi». – «Нi, ми самостiйний нарiд, вiдрубний вiд московського». «Русини тягнуть до Росii».

– «Нi, для таких нема тут мiсця!» – докидае митрополит[30 - Маеться на увазi Сильвестр Сембратович.]. «Русини соцiалiсти i комунiсти». – «Нi, ми хочемо економiчного пiднесення селянства i маломiщанства без нарушення нiчиiх прав», – говорить «програма» д. Романчука.

Вже тодi навiть тямущi поляки з усмiхом пожалування говорили, що се не жадна програма, а формальний акт скрухи. Та проте яка дика радiсть опанувала тодi всiх наших полiтичних анальфабетiв! Який гомiн пiднявся в цiлiм краю! Кiлько хробаччя повилазило наверх! А на тiй великiй демонстрацii полiтичного анальфабетизму, що в iсторii називаеться другими загальними зборами «Народноi ради», на якi то рiзнороднi голоси величано сей понижаючий хiд до Каносси[31 - Каносса – назва замку в Італii, де нiмецький iмператор Генрiх IV пiшов на приниження, щоб домогтися примирення з папою Григорiем VII.

] як верх полiтичноi мудростi. А чому? За шкурою у всiх сидiло одно: тепер змiниться «система».