Відрубність Галичини

У цьому планi особливо для нас, неорганiзованих полякiв i украiнцiв, празька виставка е прекрасною школою. Адже етнографiчних пам’яток, народних виробiв е у нас теж чимало, навiть, можна сказати, далеко бiльше, нiж у Чехii, бо наш народ нижче стоiть щодо освiти, а отже, новiшi цивiлiзацiйнi форми не здолали ще стерти старих рис такою мiрою, як це сталось у чехiв. Проте яким невмiлим, уривчастим, дилетантським мусимо ми назвати наше збирання, упорядковування й експонування тих пам’яток на львiвськiй крайовiй виставцi, якщо порiвняти з тим, що зробили у себе чехи! І якщо празька виставка iмпонуе нам у тiй частинi, де ми в порiвняннi з чехами багатii, то що ж говорити про iншi вiддiли краезнавства, в яких чеському багатству ми можемо протиставити хiба що нашу вбогiсть i недолугiсть? І ще з одного, може, найважливiшого боку, празькiй виставцi слiд стати для нас школою i зразком.

Сталося це пiд час великоi ювiлейноi виставки у Празi 1891 р. Вiддiл краезнавства займав тодi скромне мiсце: чеська хатинка i так званий ретроспективний павiльйон – ось i все, тобто острiвець серед моря iнших розкiшних i багатих павiльйонiв, та саме його вiдвiдувало найбiльше людей. Це дало привiд для розширення цього острiвця, для створення з нього цiлоi спецiальноi виставки.

Що ж далi? Хiба п. Шуберт звернувся до якихось достойникiв, князiв, таемних радникiв чи iнших великих панiв, шукаючи у них протекцii? З нашоi точки зору, не був би майже едино природний шлях, що веде до мети.

У Чехii, очевидно, iснуе iнше уявлення про прямi i кривi лiнii, бо п. Шуберт звернувся передусiм до всiх визначнiших чеських дiячiв у галузi народознавства, до товариств, якi мають народознавчi колекцii, до провiнцiальних музеiв, до окремих осiб – ентузiастiв збирання рiдних пам’яток, i цей шлях справдi виявився найпростiшим, дав блискучi плоди.

Празька виставка не тiльки народо- i краезнавча, а народна, демократична. Весь чеський народ спричинився до ii створення, вона пройнята народним, демократичним духом, ii покровителем не е жоден князь по кровi, жоден пан з великою митрою або з великим гербом, а простий громадянин Чехii, якого, завдяки довiр’ю спiвгромадян, висунуто на пост президента Праги, – п. Ченек Грегор.