Повне зібрання творів

– І що ти робиш iз цими зорями?

– Що я роблю з ними?

– Так.

– Нiчого. Вони моя власнiсть.

– Зорi – твоя власнiсть?

– Авжеж.

– Але я бачив одного короля, що…

– Королi не мають власностi. Вони володарюють, це зверхники. Тут е велика вiдмiннiсть.

– І що тобi дае власнiсть на зорi?

– Завдяки iй я багатий.

– І що тобi дае це багатство?

– Я можу купувати iншi зорi, якщо хто-небудь вiдкрие iх.

«Оцей, – подумки сказав собi Маленький Принц, – мiркуе десь так, як той пияк».

Однак запитував далi:

– Як можна привласнити зорi?

– А чиi вони? – невдоволено буркнув бiзнесмен.

– Не знаю. Нiчиi.

– Тодi вони моi, бо я перший про це подумав.

– Невже цього досить?

– Авжеж. Коли ти знайшов нiчийний дiамант, вiн твiй. Коли вiдкрив нiчийний острiв, вiн твiй. Коли перший маеш якусь iдею, ти патентуеш ii, i вона твоя. Я маю у своiй власностi зорi, бо нiхто нiколи до мене не здогадався привласнити iх.

– Таки правда, – погодився Маленький Принц. – І що ти робиш iз ними?

– Порядкую ними.

Маленький Принц однаково не заспокоiвся:

– Ось я маю у своiй власностi шарф, можу обкрутити його навколо шиi i забрати. А якщо маю квiтку, можу зiрвати ii й забрати. А от ти не можеш зняти зорi!

– Нi, але можу покласти iх у банк.

– А це що таке?

– Розумiеш, я записую число своiх зiрок на папiрцевi. А потiм замикаю той папiрець на ключ у шухлядi.

– І це все?

– Цього досить!

«Смiшно, – думав Маленький Принц.

Маленький Принц мав про серйознi речi уявлення, дуже вiдмiннi вiд уявлень дорослих.

– Я, – розповiдав вiн, – маю квiтку, яку щодня поливаю. Маю три вулкани, у яких щотижня трушу сажу. Бо дбаю i про згаслий вулкан. Адже нiколи не знаеш, що може трапитися.. І моiм вулканам, i моiй квiтцi добре, що вони моя власнiсть. А от ти не робиш зорям нiякого добра…

Бiзнесмен роззявив рота, але не знав, що вiдповiсти, тож Маленький Принц покинув його.

«Без сумнiву, дорослi абсолютно дивнi», – подумки лише сказав вiн собi пiд час подорожi.

Роздiл XIV

П’ята планета була дуже кумедна. Та ще й найменша з усiх. Мiсця на нiй було якраз досить, щоб поставити лiхтар i лiхтарника. Маленький Принц не мiг собi пояснити, яка може бути користь вiд лiхтаря та лiхтарника десь у небi на планетi, де немае нi людей, нi будинкiв. Проте сказав собi подумки:

«Можливо, цей чоловiк не мае глузду.