Повне зібрання творів

Проте в нього таки бiльше глузду, нiж у короля, марнославного, бiзнесмена i пияка. Принаймнi його праця мае певний сенс. Запалюючи лiхтар, вiн немов народжуе ще одну зорю або квiтку. Гасячи лiхтар, кладе спати квiтку або зорю. Мила робота. Справдi корисна, бо гарна».

Опустившись на планету, Маленький Принц шанобливо привiтав лiхтарника:

– Добрий день! Чому ти погасив лiхтар?

– Це наказ, – вiдповiв лiхтарник. – Добрий день!

– Який наказ?

– Погасити лiхтар. Добрий вечiр!

І запалив лiхтар.

– Чому ти запалив лiхтар?

– Це наказ, – вiдповiв лiхтарник.

– Не розумiю, – зiтхнув Маленький Принц.

– Тут нема чого розумiти, – пояснив лiхтарник. Наказ е наказ. Добрий день!

І погасив лiхтар.

Потiм витер чоло картатою червоною хустинкою:

– У мене моторошна професiя. Колись вона мала сенс. Я гасив уранцi й запалював увечерi. А вдень вiдпочивав, уночi спав…

– І вiдтодi наказ змiнився?

– Наказ не змiнився, – зiтхнув лiхтарник. – У цьому й трагедiя! Планета рiк у рiк крутиться дедалi швидше, а наказ не змiнився!

– Ну? – запитав Маленький Принц.

– Тож тепер, коли вона робить оберт за хвилину, я й на секунду спокою не маю! Запалюю i гашу щохвилини!

– Цiкаво! Тож у тебе день – одна хвилина!

– Аж нiяк не цiкаво! – заперечив лiхтарник. – Минув уже мiсяць, як ми розмовляемо.

– Мiсяць?

– Так. Тридцять хвилин. Тридцять днiв! Добрий вечiр!

Лiхтарник запалив лiхтар.

Маленький Принц дививсь на лiхтарника i вже любив його, такого вiрного наказовi.

– Слухай… я знаю, як тобi можна вiдпочити, коли тiльки захочеш…

– Я завжди хочу, – запевнив лiхтарник.

Адже можна бути водночас i вiрним, i ледачим.

– Твоя планета така маленька, – казав далi Маленький Принц, – що ти тричi ступнеш i обiйдеш ii. Тобi треба йти лише досить повiльно, щоб завжди бути на сонцi. Захочеш вiдпочити – просто йди собi, i день триватиме як завгодно довго.

– Це не стане менi у великiй пригодi, – скривився лiхтарник. – Я в життi люблю тiльки спати.

– Тодi тобi не щастить, – зiтхнув Маленький Принц.

– Не щастить, – погодився лiхтарник. – Добрий день!

І погасив лiхтар.

«Цього чоловiка, – подумки сказав собi Маленький Принц, далi линучи в подорож, – зневажали б усi iншi: король, марнославний, пияк, бiзнесмен. Проте тiльки вiн не видаеться менi смiховинним.