На нашем сайте вы можете читать онлайн «Повне зібрання творів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Повне зібрання творів

Автор
Дата выхода
27 февраля 2020
Краткое содержание книги Повне зібрання творів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Повне зібрання творів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Антуан де Сент-Экзюпери) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Збірка творів Антуана де Сент-Екзюпері – видатного французького письменника, людини яскравої, дивовижної і воістину героїчної долі. Багато творів автора «Маленького принца» давно завоювали любов читачів. «Земля людей» – найвідоміший після «Маленького принца» твір, збірка епізодів з життя автора, спогадів, роздумів про людей, їхню працю, що перетворює землю, їх стосунки, думки та цивілізацію. У 1939 році твір відзначено Великою премією роману Французької академії. До книжки також увійшов роман «Воєнний пілот» та повість «Нічний політ». Роман «Цитадель» – це спроба опанування світу розумом, не марна, але безрезультатна, бо світ для свого осягання потребує інструменту, набагато тоншого за розум. Це головна книга життя письменника, що дозволяє гідно оцінити масштаб його філософської спадщини.
Повне зібрання творів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Повне зібрання творів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вода, якою ти напоiв мене, була наче музика, i то завдяки блоковi й мотузцi… пригадуеш… яка смачна та вода.
– Так…
– Уночi ти споглядатимеш зорi. Моя надто маленька, щоб я показав тобi, де вона. Так краще. Моя зоря буде для тебе однiею з безлiчi зiр. І тодi ти з любов’ю споглядатимеш усi зорi… Всi вони стануть твоiми приятелями. А я тобi дам ще й подарунок…
Маленький Принц знову засмiявся.
– Ох, хлопчику, хлопчику, як я люблю чути твiй смiх!
– Вiн i стане моiм подарунком… буде як вода, яку ми пили…
– Тобто?
– Люди мають зорi, але в кожного вони рiзнi.
– Тобто?
– Коли глянеш уночi на небо, тобi здаватиметься, нiби смiються всi зорi, бо ж я житиму на однiй з-помiж них, смiятимусь на нiй. Ти матимеш зорi, якi вмiють смiятися!
Маленький Принц знову засмiявся.
– А коли твiй смуток розвiеться (людський смуток завжди мае кiнець), ти радiтимеш, що знав мене. Ти завжди будеш моiм приятелем. Ти хотiтимеш смiятися разом зi мною. Інколи ти вiдчинятимеш вiкно, просто так, задля втiхи… І твоi приятелi ще й як здивуються, побачивши, як ти смiешся, задивившись у небо. Тодi ти скажеш iм: «Так, зорi завжди смiшать мене!» А вони гадатимуть, нiби ти збожеволiв. Я утну над тобою лихий жарт…
Вiн знову засмiявся.
– Буде так, нiби я дав тобi замiсть зiрок табун дзвiночкiв, якi вмiють смiятися…
Маленький Принц засмiявся, а потiм знову споважнiв:
– Цiеi ночi… знаеш… не приходь.
– Я не кину тебе.
– Я немов страждатиму… немов умиратиму. Атож. Не приходь дивитися на це, не варто…
– Я не кину тебе.
Але Маленький Принц непокоiвся:
– Я кажу це… ще й через змiйку. Не годиться, щоб вона вкусила тебе… Змii лихi. Здатнi вкусити задля насолоди…
– Я не кину тебе.
А втiм, нова думка заспокоiла його:
– Правда, вони вже не мають отрути для другого укусу…
Тiеi ночi я не бачив, як пiшов Маленький Принц.
– А! Ти тут…
Узяв мене за руку. Але й далi переживав:
– Даремно ти пiшов. Тобi буде тяжко. Я немов помру, та це буде неправда…
Я мовчав.
– Розумiеш, це надто далеко. Я не можу взяти свое тiло. Воно заважке.
Я мовчав.
– Тiло буде схоже на стару покинуту шкаралупу.










