Повне зібрання творів

В моему вiцi важко знову братися до малювання, якщо я нiколи не пробував намалювати щось iнше, крiм – у шiсть рокiв – боа цiлого i боа розрiзаного! Я намагатимусь, звичайно, малювати портрети якомога ближче до оригiналу. Але зовсiм не певен, що менi вдасться. Один малюнок годиться, а другий уже не схожий. Я трохи не вгадав зрiст. Тут Маленький Принц завеликий. А тут замалий. Я вагаюся i щодо барв його одягу. Тож пробую малювати i так, i так, бiльш-менш щось виходить. Зрештою, я можу помилитися в деяких важливих деталях.

Але менi слiд вибачити. Мiй приятель нiколи нiчого не пояснював. Певне, думав, я такий, як вiн. Та я, на жаль, не вмiю бачити баранцiв у ящику. Я, мабуть, трохи такий, як дорослi. Мабуть, постарiв.

Роздiл V

Щовечора я дiзнавався щось про планету Маленького Принца, про те, як вiн покинув ii, про його подорож. Мало-помалу, пiд час принагiдних роздумiв про його слова, менi розкрилася правда. Скажiмо, третього дня я почув про таке лихо, як баобаби.

І знову-таки завдяки баранцевi, бо Маленький Принц раптом запитав мене, немов опанований тяжким сумнiвом:

– А правда, що баранцi iдять кущi?

– Так, правда.

– Ох! Як добре!

Я не розумiв, чому так важливо, щоб баранцi iли кущi. Але Маленький Принц додав:

– Отже, iдять i баобаби?

Я розповiв Маленькому Принцовi, що баобаби – не кущi, а дерева, великi, наче церкви, тож, якби вiн узяв iз собою цiле стадо слонiв, воно б не з’iло одного баобаба.

Почувши про стадо слонiв, Маленький Принц засмiявся:

– Довелося б ставити iх один на одного…

Проте розважливо додав:

– Баобаби, до того як виростуть, народжуються маленькi.

– Авжеж! Але чому ти хочеш, щоб твоi баранцi iли маленькi баобаби?

– Гаразд, побачимо! – вiдповiв Маленький Принц, мов iшлося про щось очевидне. Менi довелося добряче помiзкувати, щоб самотужки зрозумiти його клопiт.

На планетi Маленького Принца, як i на всiх планетах, росли i добрi трави, i бур’яни. Тобто було й добре насiння добрих трав, i лихе насiння бур’янiв.

Але ж насiння невидиме. Воно спить у таемних закутках землi, аж поки котрiйсь насiнинi заманеться прокинутись. Тодi вона потягуеться, i спершу несмiливо пускае до сонця гарненьку безневинну стеблинку. Якщо то стеблинка редьки або троянди, можна дати iй рости, як вона хоче. Та якщо бур’ян, треба одразу вирвати рослину, тiльки-но впiзнаеш ii. Але на планетi Маленького Принца було ще й страхiтливе насiння, – насiння баобабiв. Земля планети була заражена ним.