Сіддхартха. Паломництво до країни сходу

Вчила його Камала, що пiсля свята кохання двое не повиннi йти одне вiд одного, не намилувавшись одне одним, не вiдчувши кожне себе переможеним, так само, як i переможцем, щоб у жодного з них не прокинулось вiдчуття переситу чи спустошеностi й не виникло гнiтючого враження, немов ти вчинив над кимось насилля або немов насилля вчинено над тобою. Багато прекрасних годин перебув Сiддхартха з чарiвною i розумною умiлицею – ii учнем, коханцем, другом. Тут, iз Камалою, був тепер сенс i цiннiсть його нового життя, тут, а не в торговельних дiлах Камасвамi.

Купець доручав Сiддхартсi складати важливi листи та угоди й узяв за звичку обговорювати з ним усi найважливiшi справи. Невдовзi, однак, вiн завважив, що на рисi та вовнi, на перевезеннi вантажiв рiчками й торгiвлi Сiддхартха розумiеться мало, зате рука в нього щаслива, до того ж юнак спокiйнiший, урiвноваженiший, нiж вiн, купець, а також умiе краще слухати й розумiти людей.

– З цього брахмана, – сказав якось Камасвамi одному зi своiх приятелiв, – справжнього купця не вийшло й нiколи не вийде – вiн нiколи не вiддаеться справам усiею душею.

Але вiн володiе секретом людини, до якоi успiх приходить сам, – хай це буде вроджена щаслива зоря, чари чи щось таке, чого вiн навчився в саман. Часто менi здаеться, що справи для нього – лиш забавка, нiколи вони не захоплюють його цiлком, нiколи його не полонять, нiколи вiн не боiться зазнати невдачi, нiколи не потерпае за збитки.

І порадив купцевi приятель:

– Вiддай йому третину прибутку з усього, що вiн для тебе робить.

Та якщо ви зазнаете збиткiв, то стiльки ж iз них нехай покривае й вiн. Тодi хлопець старатиметься бiльше.

Камасвамi поради дослухався. Сiддхартха, однак, i далi переймався справами не дуже. Траплявся йому прибуток – вiн байдуже його приймав, до збиткiв доходило – вiн тiльки смiявся й казав:

– Ти диви, а тепер вийшов пшик!

І таки складалося враження, що до справ йому зовсiм байдуже.

Якось Сiддхартха вирушив до одного села, щоб закупити велику партiю рису. Та поки вiн туди дiстався, рис перекупив уже iнший торговець.

Одначе Сiддхартха зостався на кiлька днiв у селi, пригощав селян, дарував iхнiм дiтям мiдяки, погуляв на весiллi й повернувся до мiста вельми вдоволений. А Камасвамi почав докоряти йому за те, що вiн не повернувся одразу, згаяв час i розтринькав грошi. І вiдповiв Сiддхартха:

– Годi тобi, любий друже, сваритися! Сваркою нiхто ще нiчого не добився. Якщо ми зазнали збиткiв, то я iх покрию. А поiздкою я задоволений вельми.