Визволення. Роман мілин

– Якщо ви не повернетесь зо мною до яхти, то дуже швидко вам нiкуди буде повертатися. Ваша канонiрка не знайде там жодного кораблевого ребра, жодного трупа й навiть знака. Анiчогiсiнько! Вам треба не шкiпера з канонiрки. Вам потрiбний я. Бо ви не уявляете свого щастя, а я знаю свое. Ось слухайте…

Вiн торкнувся пальцем Картерових грудей i сказав iз несподiваною лагiднiстю в тонi:

– Я бiлий зверху i всерединi й не кину на поталу беззахисних людей, особливо жiнку, а якщо зможу – допоможу iм. Коли ж я не допоможу, то нiхто вже не допоможе.

Розумiете – нiхто! Замало вже часу для цього. Але я такий, як i iншi люди; я не дам iм загинути, бо не можу байдуже ставитися, коли трапилося лихо.

Голос його був переконливим i майже ласкавим. Вiн тримався за гудзика Картеровоi куртки, злегка притягнувши його, й конфiденцiйно вiв далi:

– Так трапилося, мiстере Картер, що я, одверто кажучи, швидше застрелив би вас на мiсцi, нiж дозволив би здiймати бучу в цьому морi ради якоiсь там чортовоi яхти.

Я повинен зважати на життя iнших людей, моiх друзiв, на обiцянки i… i на самого себе. Ось чому я змушений затримати вас, – закiнчив вiн.

Картер глибоко зiтхнув. З палуби чути було тиху ходу та невиразнi слова. Шоу голосно наказав:

– Крiпи бом-брамселi[21 - Бом-брамсель – прямий парус нагорi.], тиндале!

– Дивний випадок, – пробурмотiв Картер, дивлячись на пiдлогу. – Ви якась чудна людина. Однак менi хочеться вам вiрити, якщо ви з вашим гладким помiчником не двое божевiльних, що втекли, захопивши цей бриг.

Пiдшкiпер чiплявся до мене за те, що я натрапив на ваше судно, а тепер ви хвалитеся швидше застрелити мене, нiж вiдпустити. Та мене це не дуже непокоiть, бо однак рано чи пiзно вас повiсили б за це. Якщо ж iз того, що ви тут казали, хоч половина правди, то я повинен якнайшвидше повернутися до яхти, хоч менi й здаеться, що ваш приiзд iм мало допоможе. Я ж, може, хоч трохи став би iм у пригодi… хоч все це дуже дивне… Можна менi iхати у своему човнi?

– Як хочете, – сказав Лiнгард.

 – Бо незабаром налетить шквал iз дощем.

– Менi доручено човна, i я мокнутиму в ньому разом зi своiми хлопцями. Дайте нам, капiтане, добру кодолу.

– Це вже зроблено, – мовив Лiнгард. – Ви, здаеться, досвiдчений моряк i повиннi зрозумiти, що намагатися вислизнути вiд мене, – марна справа.

– Ви надто певнi себе, пане капiтан, – мовив Картер. – І якщо я перерiжу кiнець[22 - Кiнець – всякий мотуз на кораблi, крiм кодоли та снастей.