Цент на двох

МІСТЕР ІКІ: Так… так… Розумiеш, Пiтере, хлопче, коли менi стукнуло п’ятдесят, я досить сильно перемiнився – якраз, коли сидiв у в’язницi.

ПІТЕР: Ви знову стали на хибний шлях?

МІСТЕР ІКІ: Гiрше. За тиждень до закiнчення мого термiну вони наполягли на тому, щоб пересадити менi залози здорового молодого в’язня, якого вони як раз збирались стратити.

ПІТЕР: І це оновило Вас?

МІСТЕР ІКІ: Оновило мене, якби! Старий Нiк повернувся i почав жити всерединi мене! Цей молодий злочинець, очевидно, був провiнцiйним грабiжником i клептоманом.

Що значить кiлька невеличких пiдпалiв у порiвняннi з цим!

ПІТЕР: (з повагою) Як прикро! Наука – повна туфта.

МІСТЕР ІКІ: (зiтхаючи) Зараз я його досить добре контролюю. Не кожному доводиться зношувати два набори залоз за одне життя. Я б не згодився взяти наступний набiр навiть за весь запас бадьоростi притулку для сирiт.

ПІТЕР: (беручи до уваги) Я не думаю, що Ви б вiдмовились вiд набору вiд гарного спокiйного старого священика.

МІСТЕР ІКІ: У священникiв немае залоз – у них душi.

(За сценою приглушено звучить сигнал клаксону, що свiдчить про те, що близько зупинився великий автомобiль. Потiм на сценi з’являеться гарно одягнений молодий чоловiк, вдягнений у вечiрнiй костюм i капелюх з патентованоi шкiри. Вiн дуже свiтський чоловiк. Його протиставлення духовностi iнших двох дiйових осiб спостерiгаеться навiть з першого ряду балкона. Це РОДНІ ДІВАЙН.)

ДІВАЙН: Менi потрiбна Ульса Ікi.

(МІСТЕР ІКІ пiдiймаеться i, здригаючись, стоiть мiж двома ножами.)

МІСТЕР ІКІ: Моя дочка в Лондонi.

ДІВАЙН: Вона покинула Лондон. Вона iде сюди. Я вiдправився за нею.

(Вiн тягнеться за сигаретами до маленькоi оздобленоi перламутром сумки, що висить у нього на боцi. Вiн дiстае одну i, чиркнувши сiрником, пiдносить його до сигарети. Сигарета миттево запалюеться.)

ДІВАЙН: Я зачекаю.

(Вiн чекае. Проходить кiлька годин. Немае нiяких звукiв, окрiм випадкового базiкання чи клацання ножикiв, коли вони сваряться мiж собою.

Тут можна вставити кiлька пiсень чи якiсь картковi фокуси у виконаннi ДІВАЙНА або ж акробатичний етюд, чи як вам заманеться.)

ДІВАЙН: Тут дуже тихо.

МІСТЕР ІКІ: Так, дуже тихо…

(Раптом з’являеться кричуще одягнена дiвчина; вона дуже вульгарна. Це УЛЬСА ІКІ. Вона мае одне з тих безформних облич, що притаманнi ранньому iталiйському живопису.