Цент на двох

І я поринаю до вас через прибiй, чуючи, як ви кличете, стоячи там, вода простягаеться по обидва боки вiд вас…

(Мило ковзае з борту ванноi й плюхаеться у воду. МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК клiпае)

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Що це було? Менi здалося?

ДЖУЛІ: Так. Ви … ви дуже поетичний, чи не так?

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: (замрiяно) Нi. Я займаюся прозою. Я вiршую лише тодi, коли мене щось зворушило.

ДЖУЛІ: (бурмочучи) Невеличке ворушiння…

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Я завжди любив поезiю. Я пам’ятаю донинi перший вiрш, який вивчив напам’ять.

Це була «Евангелiна».

ДЖУЛІ: Неправда

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Я сказав «Евангелiна»? Я мав на увазi «Кiстяк в обладунках».

ДЖУЛІ: Я не особливо розумна. Але я можу згадати свiй перший вiрш. У ньому був один лише один куплет:

Паркер i Девiс

На парканi сидiли

Мали п’ятнадцять центiв

Бо долар не заробили

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: (з нетерпiнням) Отже, ви полюбили лiтературу?

ДЖУЛІ: Якщо вона не надто стара, складна або гнiтюча. Так само i з людьми. Менi вони зазвичай подобаються, якщо вони не надто старi, складнi або гнiтючi.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Звичайно, я читав дуже багато. Ви сказали менi минулого вечора, що ви дуже любите Вальтера Скотта.

ДЖУЛІ: (роздумуючи) Скотта? Подивимось Так, я читала «Айвенго» та «Останнiй з могiкан».

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Це Купер.

ДЖУЛІ: (сердито) «Айвенго»? Ви з глузду з’iхали! Я точно знаю. Я читала.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: «Останнiй з могiкан» – це Купер.

ДЖУЛІ: Менi байдуже! А ще менi подобаеться О.

 Генрi. Я не уявляю, як вiн писав усi цi iсторii. Бiльшiсть iз них вiн написав у в’язницi. «Баладу Редiнгськоi в’язницi»[3 - «Балада Редiнгськоi в’язницi» – твiр О. Вайлда.] вiн точно склав у в’язницi.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: (кусаючи губу) Лiтература… лiтература! Як багато це значить для мене!

ДЖУЛІ: Ну, як сказала Габi Делiс мiстеру Бергсону, з моею зовнiшнiстю та вашими мiзками для нас немае нiчого неможливого.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: (смiеться) З вами, звичайно, важко налагодити стосунки.

Одного дня ви така собi приемно мила, а наступного – не в настроi. Якби я не так добре зрозумiв ваш темперамент…

ДЖУЛІ: (з нетерпiнням) О, то ви один iз цих психологiв-любителiв, чи не так? Розумiете людей за п’ять хвилин, а потiм з розумним виглядом розповiдаете, кожен раз, коли про них згадують. Я це ненавиджу.

МОЛОДИЙ ЧОЛОВІК: Я не похваляюся, що розумiю вас. Ви найзагадковiша, я це визнаю.

ДЖУЛІ: В iсторii лише двое загадкових людей.