Цент на двох

Мерлiн обережно передав йому книгу, i молодий чоловiк, вiдкривши ii з необережнiстю, що миттево змусило серце книготорговця здригнутися, пробiг по сторiнках великим пальцем.

– І що, нiяких iлюстрацiй, чи не так? – прокоментував вiн. – Ну, друже, чого вона варта? Кажiть! Ми готовi дати вам справедливу цiну, хоча я не знаю з якоi причини.

– Сто доларiв, – насупився Мерлiн.

Молодий чоловiк здивовано свиснув.

– Отакоi! Давайте так. Ви не з селюками якимось маете справу. Я з мiських, i моя бабуся – жiнка, яка також виросла в мiстi, хоча, треба визнати, щоб пiдтримувати ii у належному станi знадобиться спецiальне асигнування.

Я пропоную вам двадцять п’ять доларiв, i дозвольте сказати, що це досить щедро. У нас е книги, лежать на горищi разом з моiми старими iграшками, i вони були написанi до того, як народився старий, який написав це.

Мерлiн напружився, виражаючи суворий i педантичний жах.

– Бабуся дала вам двадцять п’ять доларiв, щоб придбати це?

– Нi.

Вона дала менi п’ятдесят, але вона очiкуе решту. Я добре знаю цю стару.

– Так передайте iй, – з гiднiстю вимовив Мерлiн, – що вона позбавила себе дуже вигiдного придбання.

– Ми дамо вам сорок, – закликав молодий чоловiк. – Погоджуйтесь, будьте розумним i не намагайтеся нас пограбувати…

Мерлiн розвернувся, тримаючи дорогоцiнний том пiд пахвою i збираючись повернути його в спецiальний ящик у своему кабiнетi, коли його раптом зупинили. З нечуваною пишнiстю вхiднi дверi скорiше розчахнулися, нiж вiдчинилися, i впустили в темний iнтер’ер шляхетний привiд з чорного шовку та хутра, який швидко направився до нього.

Сигарета вистрибнула з пальцiв мiського юнака, i вiн затамував подих, не зумiвши утримати ненавмисне «чорт!». Але саме на Мерлiна це з’явлення, здавалося, мало найвидатнiший i неперевершений ефект – настiльки сильний ефект, що найбiльший скарб його магазину вислизнув з його руки й приеднався до сигарети на пiдлозi. Перед ним стояла Каролiна.

Вона була старою жiнкою, такою, що дивовижно збереглася, надзвичайно красивою, надзвичайно стрункою, але все ж старою. Їi волосся було м’яким, з гарною сивиною, вишукано укладеним i прикрашеним; на ii обличчi, трохи нарум’яненому у стилi дами з вищого свiту, було видно павутиння зморшок бiля очей, а двi глибшi лiнii з’еднували ii нiс з куточками рота. Їi погляд був тьмяний, недоброзичливий i роздратований.