Професор Вільчур

Цей чоловiк пропустив найкращу нагоду, щоб розчавити, нарештi, цiлковито знищити опонента i вiдкинути його вiд аудиторii. Зайвими були цi перебiльшенi комплiменти на адресу Вiльчура. Необхiдно було чiткiше пiдкреслити його вiк i додати щось як свiдчення симптомiв рецидиву амнезii. Перегорнувши газети, панi Нiна натиснула на дзвiнок.

– Пан професор уже встав? – спитала вона служницю.

– Пан професор пiшов уже годину тому.

– Годину тому? – здивувалася панi Нiна.

Вчора вона не бачила свого чоловiка.

Про смерть Доната дiзналася з надзвичайних додаткiв до щоденних газет. Кiлька разiв намагалася по телефону зв’язатися зi своiм чоловiком, але в клiнiцi iй завжди вiдповiдали, що вiн не може пiдiйти. Вiн повертався додому пiзно вночi, коли вона вже спала. А сьогоднi перед восьмою вiн вийшов з дому, чого майже нiколи не робив.

– Можеш йти i приготуй менi ванну, – вiдпустила вона служницю.

Панi Нiна вирiшила дiяти. Перш за все потрiбно було з’ясувати, який резонанс серед знайомих викликали статтi у ранковiй пресi, i постаратися схилити рiзнi впливовi особистостi, щоб максимально критично поставились до особи Вiльчура.

Це не було надто важке завдання в атмосферi, яку створили випадки. Кожен iз спiврозмовникiв панi Нiни розумiв, що панi Добранецька, як дружина заступника й найближчого спiвробiтника Вiльчура, може мати бiльш детальну та багатшу, нiж преса, iнформацiю про перебiг операцii та причини смертi Доната.

І панi Нiна не розчарувала цих очiкувань.

Вона мала великi контакти i вмiла говорити переконливо. Як результат плiтки й коментарi навколо трагiчноi подii зростали, набуваючи форми найфантастичнiших гiпотез, здогадок та пiдозр. Варшава була так насичена цим питанням, що воно не могло зникнути зi сторiнок газет. Це не була кампанiя, спрямована безпосередньо проти особи професора Вiльчура, але, по сутi, це був удар по його становищу у свiтi медицини та по славi хiрурга.

Панi Нiна не належала до людей, якi перебирають засобами боротьби, вона також не належала до людей, якi вiдмовляться вiд будь-якого кроку, якщо цей крок може наблизити до мети.

Через кiлька днiв саме з цiеi причини у неi з чоловiком дiйшло до гостроi суперечки.

Пiд час консилiуму в одного з пацiентiв професор Добранецький почув вiд доктора Гриневича таке безглузде звинувачення щодо Вiльчура, що навiть з почуття пристойностi йому довелося заперечити.