Собака на сіні (збірник)

Якщо нам потрiбно взяти

у бою Сьюдад-Реаль, —

стане блискавкою сталь

у руцi моiй завзятiй.

І своi, й чужi тепер

будуть знати, будуть бачить,

що не згас мiй пал юначий,

вiдколи мiй дядько вмер.

З пiхов вийму я меча —

зчервонiе вiн од кровi,

як i хрест наш пурпуровий, —

хай усяк це помiча!

Ну, а де ж тепера ви?

Є у вас якiсь солдати?

Командор

Їх у мене небагато,

та хоробрi, як леви, —

з ними можна свiт добуть!

А в Овечiй тiй Криницi

люди смирнi, мов ягницi,

землю орють, скот пасуть,

всi не зученi до зброi.

Магiстр

Ви в Криницi живете?

Командор

Вибрав я мiстечко те,

щоб пожити в супокоi…

Ну, та вам пора давно

ознаймить васалiв збори.

Магiстр

Ще сьогоднi, командоре,

я ступлю у стремено.

(Виходять.)

Ява третя

Майдан в Овечiй Криницi.

Входять Пасквала й Лавренсiя.

Лавренсiя

Не вертався б вiн довiку!

Пасквала

Це такi твоi думки?

Я ж гадала, навпаки, —

ти в журбу впадеш велику.

Лавренсiя

Щоб запавсь його i слiд

до Овечоi Криницi!

Пасквала

Ет, були вже гордiвницi, —

спершу серце наче лiд:

вiн, мовляв, менi не люб, —

а тодi з кохання плаче.

Лавренсiя

Нi, у мене – iнша вдача,

непохилиста, як дуб.

Пасквала

Ой Лавренсiе, дивись,

пить води не зарiкайся!

Лавренсiя

Нi, нiхто не сподiвайся,

щоб спiткнулась я колись!

Як же вiрить командору,

як любить його менi?

Вiн мене посвата?

Пасквала

Нi.

Лавренсiя

А неслави й поговору

про сеньйора-стрибунця

скiльки ходить по мiстечку!

Не одну дурну овечку

вiн зоставив без вiнця.

Пасквала

Та балакаеш ти гарно…

Лавренсiя

Ти ж, Пасквало, знаеш, мабуть,

вiн мене вже з мiсяць вабить,

все даремно, все намарно.

Розкажу тобi все чисто:

Флорес, той поганий звiдник,

i Ортуньйо, той негiдник,

вже приносили намисто,

i сережки, й шнуровицi,

все до пана пiдмовляли,

i влещали, i лякали;

тiльки то менi дурницi,

не зведуть мене з ума.

Пасквала

Де була у вас розмова?

Лавренсiя

Там, на рiчцi, край дiброви,

з тиждень тому.

Пасквала

Ой дарма…

Все ж тебе вiн обморочить.

Лавренсiя

Вiн? Мене?

Пасквала

Та вже ж не iх.

Лавренсiя

Нi, на цей твердий горiх

вiн даремно зуби точить.