Собака на сіні (збірник)

Я, Пасквало, не така;

бiльш люблю що божий ранок

сала спряжить на снiданок

та спекти медiвника,

щоб справдешнiй смак почуть,

та кухлятко варенухи,

як то кажуть, для отухи,

потай матерi хильнуть;

бiльш люблю обiднiм часом

наслухати, як шипить,

i клекоче, i кипить

у горшку капуста з м’ясом,

чи, набiгавшись доволi,

по звичаю слобожан,

з’iсти добрий баклажан

iз сальцем замiсто солi,

потiм, щоб смагу прогнать,

скiлькись бубок винограду

(боже, збав його од граду!)

у садку своiм зiрвать;

на вечерю, як закон,

вiнегрету з’iсти з перцем

та й спочити з чистим серцем,

помолившися на сон,

щоб не ввiв нас у спокусу, —

бiльш люблю таке життя,

анiж слухать без пуття

ту породу хитровусу;

тiльки й дбають, супостати,

як свого iм досягти,

щоб з утiхою лягти

i з огидою устати.

Пасквала

Та на те вони митцi;

ми iм вiрим, необачнi,

а вони такi невдячнi,

мов ледачi горобцi.

Як притисне цих створiнь

взимку холод, голод клятий,

то летять до нас у хати:

«Ой рятуйте, цiнь-цвiрiнь!»

Радi навiть крихтi хлiбнiй,

що впаде iм зо стола,

а дiждалися тепла —

вже iм люди не потрiбнi;

i не та вже мова в них,

вже нiкого знать не хочуть,

тiльки з стрiхи цвiрiнькочуть:

«жив-жив-жив!» та «цур дурних!».

Отакi ж i всi мужчини:

поки в них горить жага,

то i «люба», й «дорога»,

i «зоря моя едина»,

а доб’еться вiн свого —

i уже не та розмова;

тiльки й чуеш: «будь здорова»,

тiльки й бачила його.

Лавренсiя

Анi жодному не вiр!

Пасквала

Певна рiч, од них лиш кривда.

Ява четверта

Менго, Баррiльдо й Фрондосо; тi, що й були.

Фрондосо

Та й запеклий ти, Баррiльдо, —

Хоч iз ким затiеш спiр.

Баррiльдо

Поспитаймо у дiвчат,

цi розсудять якнайлiпше.

Менго

Щоб було воно ще крiпше,

то побиймось об заклад:

якщо виграю я справу,

ви заплатите менi

по закону – удвiйнi.

Баррiльдо

Хай i так; але цiкаво,

що в заклад поставиш ти?

Менго

Ставлю скрипку iз самшита;

варт вона амбара жита —

кiп не менш як десяти.

Баррiльдо

Що ж, я згоден.