Собака на сіні (збірник)

Обiк нього – дон Фернандо,

командор наш, iде верхи:

кiнь буланий, бiлий храп,

грива й хвiст – як ночi темнi;

в пана добрий обладунок —

на кольчузi на турецькiй

плащ ярiе жовтожарий,

весь у золотi та перлах,

на блискучiм шишаку

гордо мають бiлi пера,

наче квiтка помаранчi,

як весною розцвiтеться;

на перев’язi у нього

ясеновий спис довжезний,

аж до самоi Гранади

ворогам усiм страшенний.

Непокiрнi городяни

опiр нам чинили впертий,

заявивши, що вони

будуть вiрнi Ісабелi.

Та магiстр взяв мiсто з бою

i бунтiвникам найпершим

та зневажникам, що смiли

за лiта його безчестить,

голови казав зрубати,

а дрiбнотi, пiдлiй чернi —

тим роти велiв заткати

й спини буками змережить.

Нинi всi його бояться,

ну i люблять, як належить,

i вважають, що цей воiн,

славний в вiцi молодечiм,

згодом, повних лiт дiйшовши,

скорить маврiв богомерзких,

пiд червоного хреста

iх пiвмiсяця пiдверне.

Командоровi й васалам

нагороду дав вiн щедру —

в переможеному мiстi

здобич взято незлiченну…

Та уже музики грають;

будьте ж ви усi веселi, —

переможцю любi лаври,

двiчi любе щире серце.

Ява шоста

Входять командор i Ортуньйо, Хуан Рудий, алькальди Естеван та Алонсо, музики, селяни.

Музики

(спiвають)

Слава, слава пану,

слава командору,

воiну грiзному,

в битвах переможцю!

Хай живуть Гусмани,

хай живуть Хiрони —

вiрним милостивцi,

смирним оборонцi!

У бою завзятiм

мавритан зборовши,

iз Сьюдад-Реаля

вiн верта додому, —

в Овечiй Криницi

вже його корогви.

Дон Фернандо Гомес

хай живе сто рокiв!

Командор

Я дякую шановнiй всiй громадi

за цю до мене явлену любов.

Алонсо

Сеньйоре милостивий, всi ми радi

заслужене вiддати знов i знов.

Естеван

Завжди до вас прихильнi криничани

й мужi громадськi просять без одмов

дари прийняти скромнi, що селяни

в цей славний день зiбрати спромоглись;

бiльш добростi, анiж добра, в нас, пане,

чимсь iншим надолужимо колись.