Трагедія Трояндової алеї. Єврейські історії

Марча вiд самого початку дивилася з пiдозрою на вiзити Абнера до iхнього будинку, i з часом про них довiдався i Теллер Гершман. У нього була гарна пара для своеi дочки, «золотий» чоловiк, i тепер цей жебрак, цей еретик, як вiн його називав, збирався зруйнувати всi плани. Нi, вiн не терпiтиме цього, вiн господар своеi оселi та своеi доньки. Вона мусить коритися, це ii релiгiйний обов’язок в його очах.

Настав день, коли Теллер Гершман несподiвано представив заможного торговця зерном Марка Лейзера iз Кашау своiй дружинi та дочцi як нареченого останньоi.

Хоч би якою нiжною та слухняною була Менуха, цього разу вона знайшла слова протирiччя, навiть смiливо захищалася.

– Ти робиш мене нещасною, тату, – сказала вона, коли залишилася наодинцi зi своiм батьком. – Я не хочу, я не можу стати дружиною Марка Лейзера, ти розбиваеш менi серце, тому що я кохаю Абнера Бараха, я не можу кохати нiкого iншого.

Однак Теллер Гершман не звернув уваги на ii слова, ii прохання зворушило його так само мало, як ii сльози, як i щоки, що блiдли день у день.

Йонас Бiненфельд даремно висловився на iхнiй захист.

– Чи мушу я вiддати свою дитину, мою Менуху, – вигукнув Теллер Гершман, – чоловiковi, який зневажае закон, чоловiковi, у якого немае анi власного будинку, анi крейцера в кишенi?!

– Абнер мае бiльше, нiж власний будинок, i бiльше, нiж грошi, – вiдповiв Бiненфельд. – Вiн розумний, i вiн правильно дещо зрозумiв, вiн мае свiй скарб при собi, i тому нiколи не зможе втратити його анi пiд час пожежi, анi в хибних угодах.

Але вiн заробить грошi та побудуе власну оселю, тому що вiн стане лiкарем, якому щедро платитимуть.

– Можливо, але я не хочу, щоб вiн був моiм зятем, – сердито вiдповiв Гершман, – я не хочу, Йонасе, ти чуеш, я не хочу!

– Я теж не хочу такого зятя, – мовила Марча.

– Ви хочете принести в жертву свою дитину, – так само роздратовано вiдповiв тепер Бiненфельд, – власнiй дуростi, власнiй жадiбностi до грошей, так-от скажу вам як лiкар, якщо ви розлучите Менуху з Абнером, вона помре, як квiтка вмирае, коли ii зривають.

Вашi дiти помруть одне за одним, i ви залишитеся самотнiми в старостi, самотнiми, нелюбими i покинутими, тому що всi вашi дiти – всього лише капори для вашоi жадiбностi.

– Бог захистить нас.

– Бог не мае нiчого спiльного з тим, що ви творите. До зустрiчi.