На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
На початку липня цього ж року я виступав у Дрогобичi перед своiми виборцями i запевнив iх, що нав’язуваний Горбачовим союзний договiр нiколи не буде пiдписаний. Менi, звiсно, бурхливо аплодували: народ охоче вiрить обiцянкам своiх доморощених пророкiв. Та ось пiдвiвся в залi один поважний пан i з притиском запитав, на якiй пiдставi я це стверджую i чи не варто вiдмовитись нарештi вiд ейфоричноi демагогii й почати дивитися вiдверто правдi у вiчi.
Я був заскочений несподiваним питанням: а й справдi, на яких фактах вибудовую своi рожевi прогнози? Та тут умить спрацювала електронна машина мого мозку…
27 червня 1991 року украiнський парламент повинен був дати свою згоду на негайне пiдписання новоогарьовського проекту союзного договору, i це мало що не сталося.
Депутати-комунiсти перейшли в навальний наступ: за пiдписами сорока депутатiв вони подали у президiю вимогу негайно проголосувати за договiр.
Народна Рада негайно вирядила мене й Степана Пушика на мiсце iнциденту, нам удалося прорватися крiзь мiлiцейськi ряди i провести роз’юшений натовп через парк до Марiiнського палацу.
«Я нiчого не зроблю такого, чого не хоче мiй народ», – сказав Кравчук, отримавши в нагороду за цi слова вигуки «слава!». Воiстину як у Святому Письмi: «осанна» i «розiпни його».
Леонiд Макарович з певного часу – це сталося пiсля його фатальноi помилки, коли вiн дав згоду на арешт народного депутата Степана Хмари, – почав схилятися на бiк Народноi Ради.









