На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Як це так, – не вмiщалося в моiй головi: патрiота, який iшов на смерть за Украiну й через це опинився на чужинi, не цiкавить знаменитий оркестр ансамблю «Галичина», яким захоплюеться весь украiнський Сiдней, а також Мельбурн i Аделаiда? Не хоче почути живi голоси Павла Дворського, Михайла Сливоцького, Нiни Мельник, характерного актора Євгена Федорченка? Не бажае побачити автора десятьох iсторичних романiв Р. Іваничука, на зустрiчах з яким нiде голцi впасти, того самого «бенькарта», якого любив i виховував? Щось тут не те…
Панi Шухевичева вислухала мене й запевнила, що на прощальний концерт Жовнiрук прийде.
І вiн прийшов – поважний, повновидий пан, в якому я, проте, вiдразу впiзнав колишнього красеня Тараса. Менi хотiлося його обняти, та це чомусь не вдалося; вiн мiцно потиснув менi руку, сказав, що радий зустрiтися з вiдомим письменником, з книжками якого, на жаль, не мав можливостi ознайомитися; я з готовнiстю пообiцяв, що до кiнця концерту принесу якийсь iз своiх романiв; Тарас подякував, а потiм, помовчавши трохи, признався, що дружина в нього нiмкеня i дiти украiнськоi мови не знають, пожалкував, що не вродився жидом, – жиди мiцнiше тримаються за свое, нiж украiнцi; похвалився, що живе в достатку, якого сам доробився; дивувався, просто нiяк не мiг зрозумiти, як ми даемо собi раду там; про полiтичнi подii в Украiнi не запитав нi словом, хоч добре знав, що я депутат украiнського парламенту…
Врештi задзвонив дзвiнок, i я, не прощаючись з Тарасом, пiшов на сцену, щоб виголосити вступне слово.
Коли розпочався концерт i переповнена зала загримiла оплесками, я побiг на свою квартиру, забрав «Журавлиний крик» i марно чекав при виходi, поки зовсiм не спорожнi зала. Тараса Жовнiрука на концертi не було, i бiльше я з ним не зустрiчався.
При цьому хочу згадати про iншого Тараса – професора одного з американських унiверситетiв, Гунчака, родом з Пiдгаець, що на Тернопiльщинi.
Таки насправдi – даремно вiд нацii, яку недоля розпорошила по всьому свiту, якiй окупанти водно стинали голову й столiттями деморалiзували «кнутом и пряником», вимагати монолiтностi.









