На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Потiм до вечора ми вчотирьох сидiли в майстернi Романа Безпалкова i за чаркою тяжко посперечалися з приводу iнтерв’ю Ігоря Калинця, опублiкованого в журналi «Украiна», де вiн повторив за Іваном Франком: «Не люблю украiнського народу, бо за що мав би його любити?»
Кожен з нас у душi хоч раз за життя долав подiбнi сумнiви, та сказати про це вголос досi нiхто не зважувався, i ось пiд впливом згаданого iнтерв’ю, яке нехай залишиться на сумлiннi автора, Нiна Бiчуя, серце нашоi компанii, раптом викричала свiй накипiлий бiль словами Калинця й залишила товариство, а я поiхав до Киева, такий пригноблений i збезнадiяний, як рiдко коли в життi.
Дорога Нiно, я визнаю право на сумнiви, бо й сам цим грiшу, але сумнiваймося передовсiм у собi, а не у своему народовi. Не бавмося у пророкiв, не робiмо iз себе Кассандр, бо нацiя за нас дужча. «Народ мiй був, народ мiй завжди буде, нiхто не перекреслить мiй народ!»
2 грудня рiвно о 12 годинi iз радiоприймачiв прогримiв над Украiною могутнiй хорал «Ще не вмерла»: понад 90 вiдсоткiв виборцiв нашоi молодоi держави проголосували за свою незалежнiсть – такоi згуртованостi украiнського народу ще не знала iсторiя! Про самостiйну Украiну вмить заговорив увесь свiт: Польща, Угорщина, Швецiя, Канада заявили про свою готовнiсть визнати ii.
Зацiпенiли жовна в росiйського демократа Бориса Єльцина, який нiяк не може собi уявити Росii без Украiни, зблiдла кривава пляма на лисинi Михайла Горбачова: сьогоднi вiн фактично пiшов у вiдставку – до нового 1992 року посада президента СРСР вiдiйде вже в iсторiю, i, можливо, нинi вiн проклинае той день, коли задумав винести у сферу полiтики iдею «соцiалiзму з людським обличчям», не розумiючи того, що в соцiалiзму обличчя закрите червоним катiвським каптуром.
Як сказано в Бiблii: «Станеш останнiм ласим шматком, яким завойовник подавиться». Росiйська iмперiя вдавилася Украiною ще за Петра; ласий шматок не допомогла стравити навiть бiльшовицька отрута.
Треба сьогоднi подякувати мудрому полiтиковi i вченому, народному депутатовi Украiни Ігоревi Юхновському, який зважився винести на Верховнiй Радi 24 серпня 1991 року iдею референдуму, i перепросити за тi докори, якi сипалися протягом трьох мiсяцiв на його голову з уст ультрапатрiотiв з приводу цiеi пропозицii: як добрий шахiст, вiн передбачив розвиток полiтичноi гри на кiлька ходiв уперед.
Першим Президентом Украiни став Леонiд Кравчук.









