На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пiсля похорону Галана в унiверситетi запало тривожне й гнiтюче затишшя: голоснi суперечки у нашiй групi припинилися, зате студенти чiтко роздiлилися на два табори, бiльший з яких помимо своеi волi очолив я при пiдтримцi двох студентiв-фронтовикiв – Івана Денисюка та Сергiя Пушика, а менший – «Панчишин» при пiдтримцi Миколи Грицюти та Володимира Здоровеги.
Тодi-то я й почув тi погрозливi слова вiд «Панчишина».
Я чекав грому. Та не було поки що чутно навiть передгрозового рокоту, i я, як нiколи дотодi, гарячково працював у бiблiотеках, намагаючись у такий спосiб втекти вiд дiйсностi.
Менi це не вдалося: 13 грудня 1949 року вдарив грiм у саму мою макiвку.
Тож треба: того ж дня на перервi знайшла мене лаборантка з iноземноi кафедри й повiдомила, що пiсля третьоi пари чекае на мене в такiй-то аудиторii професор Михайло Рудницький.
Рудницький?! Сам Рудницький чекае на мене? Хто ж я такий, що на мене чекае сам професор Рудницький?
З останньоi пiвпари я вийшов з аудиторii i побiг на четвертий поверх.
«Ви iх писали?» – спитав.
«Так», – вiдказав я, мов на допитi.
«І ви вважаете, що це поезiя?»
«Не знаю, але…»
«То я мушу вам сказати, що iх нiхто не надрукуе. Чи, може, ви розраховували на iнше? Ви читали Бодлера, Верлена або Валерi? Не читали.
Професор передихнув, я весь напружився, мов пiдсудний пiд час оголошення вироку, i мовчав.
«У ваших поезiях, – продовжував Рудницький, – багато почуття i деяка технiчна вправнiсть. А життя не знаете. І тому вдаетеся до мiфологii й мiстики».
«Але ж Леся Украiнка…»
«Ого, не зовсiм скромна аналогiя!.. А ви вважаете, Лесю Украiнку всi розумiють? Ви перший не розумiете.









