На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Несплачений борг маю перед Василем Палiем, який живе собi у Львовi i, напевно, постарiв, як i я, та не бачу його нiколи: чи то дороги нашi не перетинаються, чи уникае вiн мене. А таки уникае, бо сказав колись пiд час останньоi нашоi зустрiчi: «Чого б то я мав здибатися з тобою у кав’ярнях, коли я не розумiю того, що робиш ти, а ти не годен зрозумiти нас – ремiсникiв».
Ми з ним подружилися у вагонi-телятнику, завантаженому рекрутами; ешелон з рекрутами тягнувся зi Львова до Кiровабада (Гянджi) майже тиждень, i ми з Василем мали час для знайомства.
Чому ж не склеiлася розмова у кав’ярнi, коли соцiальне спiввiдношення залишилось мiж нами те саме: я мав тодi нескiнчену вищу освiту, а вiн був швець-початкiвець; тепер я маю закiнчену, а вiн став учителем шевського ремесла в ПТУ…
Менi сумно: я ж нi разу не зрадив своiх поглядiв, а були вони у нас з Василем однаковi, менi не вдарила в голову слава, i я з людьми вiтаюся не раз набагато чемнiше, нiж вони зi мною; я не вiдцурався нi вiд селян, нi вiд мiщан – та хiба я змiг би написати всi тi книги, якби вiдцурався? Чи то заздрiсть – та нi, нiколи не був заздрiсний Василь Палiй, а все-таки iснуе, iснуе та прiрва мiж соцiальними станами… Та, напевно, бар’ером мiж нами – i я це добре знаю – став мiй вступ до комунiстичноi партii.
Ми служили в одному полку бiля Кiровабада майже чотири роки, мешкали в однiй казармi i дiлили нашу долю порiвну.
До армii Василь працював у Львiвському оперному театрi в шевському цеху – робив для балерин балетки.









