На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Пiсля довжелезноi перерви вийшла у свiт його збiрка оповiдань «Повернення». Ми, наймолодше тодi лiтературне поколiння, просто-таки накинулися на ту книжку, й була вона для нас вiдкриттям, i радiстю, i святом: кожен з нас знав, що iм’я автора «Повернення» лунало вже колись доброю славою, що знаменитий роман «Чорне озеро», якого ми поки що не мали змоги прочитати, ще у двадцятих роках увiйшов у золотий фонд украiнськоi класики.
Невелику книгу новел про мужнiх людей далекоi Пiвночi, особливо новели «Лось», «Помста», «Самшитовий гай», ми зачитували до дiрок, вiдкриваючи для себе дивний чар екзотичноi тундри, яку так майстерно, з любов’ю i з вiдтiнком легкоi туги змалював ще не вiдомий нам Володимир ГЖицький.
Якось я зайшов до редакцii журналу «Жовтень», i головний редактор Юрiй Мельничук представив мене поставному, з високим чолом i дбайливо зачесаним набiк волоссям чоловiковi. Був вiн не молодий, але й зовсiм не подiбний на шiстдесятирiчного дiда; орлиний нiс, дещо скептично закроенi губи й добрi очi приваблювали й заполонювали.
«Гжицький», – назвав себе чоловiк, а менi за невблаганною асоцiацiею уявився той iз одноiменного оповiдання гордий, благородний i грацiозний лось, i таким – добрим, нiжним, вiрним i непоступливим – я сприймав письменника до останнього дня його життя.
Анi слiду втоми, нi тiнi озлоблення пiсля тяжких життевих випробувань не бачили ми в його поведiнцi, не чули в його мовi. Невсипуща енергiя, допитливiсть, широко вiдкритий погляд на довколишне життя, доброзичливiсть, вибагливiсть i спрага пiзнання характеризували його протягом останнiх двох десятилiть життя i працi.
Давно немае серед нас Володимира Зеноновича. Не залишив вiн пiсля себе надто гучноi слави, i в цьому не його вина, а кривавоi комунiстичноi системи: високi лiтературнi набутки двадцятих рокiв не вдалося йому закрiпити новими, ще сильнiшими творами; другий перiод його творчостi, пiсля повернення з каторги, позначився, за невеликими винятками, автобiографiчнiстю i не першого штибу конформiстською мемуарнiстю, що поставило його твори в кут лiтературного процесу.
Вiрю, настане час – i до творчостi ГЖицького звернеться iз особливим зацiкавленням незнане ще нинi поколiння читачiв, яке, вiдвiюючи в його книгах зерно вiд полови, розпiзнаватиме в них складну епоху в iсторii нашого народу – перiод першоi половини двадцятого столiття.
Менi неодноразово доводилося вирушати з гЖицьким у далекi й близькi мандрiвки.









