На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
Краткое содержание книги Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Коли п’янiв, обзивав себе найгiршими словами, каявся, а потiм переконував, заспокоюючи мене й себе самого, що пише антинацiоналiстичнi памфлети задля популяризацii заборонених iмен та iдей. Можливо, так воно й було – але якою цiною! Письменник, який написав найкращий i найправдивiший твiр про часи нiмецькоi окупацii у Львовi «Шинок „Оселедець на ланцюзi“», людина енциклопедичних знань, сердечний i добрий чоловiк – свiдомо йшов iз свiту з неславою.
Найстрашнiше те, що вороття до нацiональноi порядностi цим людям не було.
У таке оточення потрапив я, переiхавши iз Щирця до Львова. Не обливаю брудом цих людей – вони були жертвами комунiстичноi системи. Та мiж ними залишатися менi було б смертi подiбно.
Доля була для мене милосердною. Я знайшов молодших за себе друзiв – чистих, мов кришталь, згуртував iх бiля себе i з ними – окремою мiцною ланкою – увiйшов у гурт Ірини Вiльде, з ними перебув лихолiття сiмдесятих рокiв, i сьогоднi у незалежнiй Украiнськiй державi йдемо ми разом визначеним нам вiдрiзком життевоi дороги.
10
Лютий 1992 року. Розпочалася П’ята сесiя Верховноi Ради Украiни. Приватизуемося, военiзуемося, окультурюемося. В село повинен повернутися господар, на сторожi держави мае стати Украiнська Армiя, парламент приймае нарештi Закон про культуру. Одеський, Прикарпатський i Киiвський вiйськовi округи присягнули на вiрнiсть Украiнi, крiм головнокомандуючих – Президент замiнив iх iншими.
Видавництва, преса, зрештою вся культура вiддана на поталу ринкового хаосу, хоч до справжнього ринку ще далеко. Гинуть газети i журнали, закриваються видавництва.









