Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

Але стара вiдповiла йому, що вона вiрить словам пана Сваммера ще бiльше, нiж своiм власним очам, а тому вважае, що то або на них напускав хтось ману i в палiтурника Леммергiрта, i в цiй кiмнатi, або принцеса, тiкаючи, вдавалась у такi химери з ляку та збентеження. А втiм, вона, мабуть, незабаром довiдаеться про все вiд самоi принцеси.

– А як же, – знов почав пан Перегрiнус, власне, тiльки для того, щоб почути ще яке слово про незнайому даму, – а як же з вашими пiдозрами? Вчора ввечерi ви були про неi дуже поганоi думки.

– Ох, – усмiхнулася стара, – ох, то було вчора. Треба лише краще придивитися до неi, голубоньки, i побачиш, що це справдi шляхетна принцеса, та ще й такоi ангельськоi вроди, яка може бути тiльки в принцес. Коли пан Сваммер пiшов, менi ж треба було поглянути, що поробляе ласкава панi, i я заглянула в шпарку вiд ключа. Вона лежала на канапi, спершись на руку своею ангельською голiвкою, i чорнi кучерi розтiкалися крiзь лiлейно-бiлi пальчики. Було на що подивитися! Одягнена вона була в саму срiблясту тафту, а крiзь неi просвiчували гарненькi груди й повнi ручки.

На ногах у неi були золотi черевички. Один спав, i я побачила, що дама без панчiх; висунувши голу нiжку з-пiд сукнi, вона перебирала пальчиками так мило, що очей не можна було вiдвести. Та вона й досi, напевне, лежить на канапi, i якби ви захотiли, любий пане Тисе, пiдiйти до шпарки, то…

– Що ти кажеш, – перебив стару Перегрiнус, – що ти кажеш! Іти дивитися на ту звабу? Щоб запалитися та ще, може, наробити якихось дурниць?

– Будь мужнiй, Перегрiнусе, не пiддавайся спокусi! – прошепотiв хтось бiля самого Перегрiнуса, i вiн пiзнав голос майстра Блохи.

Стара загадково усмiхнулася i, хвилину помовчавши, мовила:

– Ну, то я скажу вам усе, що думаю про це, любий пане Тисе. Хтозна, чи та незнайома дама справдi принцеса, чи нi, та одне можна сказати напевне: що вона вельми значного роду, та ще й багата. І пан Сваммер дуже про неi дбае, видно, вiддавна знае ii. А чому дама побiгла за вами, любий пане Тисе? Скажу чому: бо вона до смертi закохалась у вас, а кохання геть вiдбирае людям розум i навiть принцес може пiдбити на дивнi, непродуманi вчинки.

Одна циганка поворожила вашiй покiйнiй матерi, що ви саме тодi знайдете щастя в одруженнi, коли найменше будете про це думати. Тепер, мабуть, ii ворожiння збудеться…

І стара знов почала змальовувати незвичайну вроду незнайомоi дами.

Можна собi уявити, якi почуття сповнювали Перегрiнуса.