Фауст

«Фауст» Гете в восточнославянских переводах: О концептуальном переводе // Вiкно в свiт. – 2001. – № 1. – С. 106—120; Шалагiнов Б. Б. Зрозумiти мову, читаючи поезiю: Аналiз уривка з «Фауста» Й. В. Гете // Іноземнi мови в навчальних закладах. – 2003. – № 1. – С 23—27.

16

Вистава барокового театру на мiфологiчну, зокрема бiблiйну, тематику вiдкривалася «прологом», де показувалося, як боги та iншi вищi сили оглядають земнi обшири i бесiдують про людей (героiв п'еси), чия доля в iх владi. За традицiею, пiсля цього персонажi прологу вже не брали участi в самiй виставi.

17

Мефiстофель – (або Мефiсто) – на думку Гете, це нiмецьке iм'я диявола поширилося лише у XVI—XVII ст. Етимологiя не з'ясована до кiнця. Припускають, що це спотворене латинське mephitis – отруйнi випаровування землi (пор. в «Макбетi» В. Шекспiра про вiдьом: «В землi е бульбашки, як i в водi, / Оце й були вони» (Переклад Бориса Тена з участю Вiктора Гуменкжа.)); в ньому знаходять грецький корiнь ????? – видумка, хитрiсть (пор.

18

Монолог Фауста, яким починаеться сцена, написаний вiдповiдно до «репрезентативного» монологу барокових i народних ярмаркових вистав, де герой мусив сам себе представляти публiцi. В ньому вiдбилася також традицiя «солiлоквii», за означенням популярного серед «штюрмерiв» англiйського фiлософа Шефтсберi (1671—1713), – фiлософськоi розмови людини з самою собою з метою дiйти виваженого життевого рiшення.

19

…Цей Нострадамiв вищий твiр… – Нострадам (Nostradamus) – латинська форма iменi Мiшеля де Нотр Дам (1503—1556) – астролога французького короля Карла IX, автора вiдомих пророцтв.

20

…бачить знак макрокосму. – Макрокосм – «великий свiт» (грецьк.), поширена в мiстичних вченнях середнiх вiкiв назва Всесвiту, який включае в себе три свiти, що знаходяться у взаемодii: матерiальний (земний), небесний i духовний.

21

Як все тут дiе в колi вiчнiм, / У многоликiй красотi… – «штюрмери» приставали до думки Г. В. Лейбнiца (1646—1716) про панування у Всесвiтi «напередустановленоi гармонii».

22

…Ткання мiнливе, /Життя бурхливе… – У Гете часто трапляеться образ природи як велетенського ткацького верстата. Цим складним фiлософським образом натхне на i знаменита сцена, що зображае Гретхен за прядкою («Кiмната Гретхен»).