Стук у браму

Господиня подала менi на срiбнiй тарiлцi печиво зi збитих бiлкiв, i якась дiвчина в бiлiсiнькiй сукнi сунула менi його в рот; пишна панянка з копицею свiтлого волосся тримала надi мною гроно винограду, i менi треба було тiльки вiдривати ягоди, а вона в цей час дивилася менi в заведенi вгору очi.

Що всi так добре поводилися зi мною, мене здивувало, що вони одностайно заходилися мене утримувати, коли я знову кинувся до пiанiно.

– Досить уже, – сказав господар, якого я доти не помiчав.

Вiн вийшов i вiдразу повернувся з жахливим цилiндром i мiдно-коричневим пальто в квiточках. – Ось вашi речi.

Це були, правда, не моi речi, але менi не хотiлося обтяжувати його знову. Господар сам одягнув на мене пальто, яке припало до мiри, щiльно приставши до мого худого тiла. Якась дама з добрим обличчям, поступово нахиляючись, застебнула на менi пальто вiд верху до низу.

– Отже, прощайте, – сказала господиня, – i приходьте незабаром знову.

Ви завжди бажаний гiсть, ви це знаете.

Тут уся громада вклонилася, немов так належало. Я теж спробував поклонитися, але мое пальто було занадто тiсне. Тому я взяв капелюх i, ймовiрно, занадто нiяково вийшов за дверi.

Але коли я кроком вийшов з пiд’iзду, на мене налетiли небо з мiсяцем, зiрками i великим склепiнням i Кiльцева площа з ратушею, Марiiнською[5 - Марiiнська чи Марiанська колона на Старомеськiй площi в Празi – це статуя на честь Дiви Марii (вона i височiла на колонi).

Пам’ятник був поставлений 1650 року за наказом iмператора Фердинанда III на знак подяки за звiльнення вiд шведськоi армii 1648 року. 1918 року колону зруйнували.] колоною i церквою.

Я спокiйно вийшов з тiнi на мiсячне свiтло, розстебнув пальто i нагрiвся, потiм, пiднявши руки, змусив замовкнути свист ночi i поринув у думки.

«З чого це вам удавати, нiби ви справдi iснуете? Ви хочете мене запевнити, що насправдi не iснуе мене, того, який смiшно стоiть на зеленiй брукiвцi? Але вже пройшло багато часу, вiдколи ти, небо, таки iснуеш, а тебе, Кiльцева площо, насправдi нiколи не було.

Певно, у вас досi е перевага надi мною, але тiльки тодi, коли я вас залишаю в спокоi.

Слава богу, мiсяцю, ти вже не мiсяць, але, може, це недбалiсть iз мого боку, що я все ще називаю мiсяцем тебе, мiсяць лише на прiзвисько.