Шляхи долі

Можна спитати у вас про мiсiс Тейт, де вона тепер i як ii здоров’я?

– О, звiсно, – сказав Джадсон Тейт. – Ми живемо в Джерсi, на Берген-Авеню. Клiмат Оратами не пiдiйшов мiсiс Тейт. Ви, припускаю, нiколи не вивчали черпаловидний i надгортанний хрящi?

– Нi, – сказав я, – я ж не хiрург.

– Перепрошую, – сказав Джадсон Тейт, – але кожен мае знати достатньо з анатомii i терапii заради безпеки власного здоров’я. Раптова застуда може викликати капiлярний бронхiт чи запалення легеневих пухирцiв, що може серйозно пошкодити органи мовлення.

– Може й так, – сказав я, трохи нетерпляче, – але я ж не спецiалiст. А говорячи про дивнi вияви жiночих почуттiв, я …

– Так-так, – перебив мене Джадсон Тейт, – у них все iнакше. Але, до чого я вiв: коли ми повернулися в Оратаму, то я довiдався вiд Мануеля Ікiто, що то була за мiкстура. Я вже розказав, як швидко вона допомогла менi повернути голос. Вiн приготував ii з рослини чучула. Дивiться.

Джадсон Тейт дiстав з кишенi подовгувату, бiлу картонну коробку.

– Вiд будь-якого кашлю, – сказав вiн, – чи застуди, будь-яких уражень бронхiв, я маю найкращий засiб на свiтi. На коробочцi е склад. Кожна таблетка мiстить локрицю, 2 грани; толуанський бальзам, 1/10 грани; анiсову олii, 1/20 мiнiми; дьогтьову олii, 1/60 мiнiми; масло кубеби, 1/60 мiнi-ми; рiдкий екстракт чучули, 1/10 мiнiми.

– Я в Нью-Йорку, – продовжив Джадсон Тейт, – щоб органiзувати компанiю з продажу лiкiв вiд усiх вiдомих захворювань горла. На даний момент я поширюю таблетки скромним способом.

У мене тут коробочка, сорок штук, за невелику суму в сорок центiв. Якщо вас турбуе…

Я встав i пiшов, не сказавши нi слова. Я повiльно рушив через парк бiля готелю, залишаючи Джадсона Тейта наодинцi зi своiм сумлiнням. Ранили моi почуття. Вiн подiлився зi мною iсторiею, яку я мiг використати. У нiй було трохи життя, трохи штучностi, i якщо iх добре перемiшати, то можна продати. Зрештою, виявилося, що це комерцiйна пiгулка, вправно вкрита цукром вигадки.

Найгiрше те, що я не мiг ii продати. Вiддiли реклами та бухгалтери дивляться на мене зневажливо. А для лiтератури вона не годиться. Тому я сiв на лавку з iншими розчарованими, поки в мене не почали опускатися повiки.

Я пiшов додому i, за звичкою, годину присвятив читанню оповiдань в улюблених журналах. Це щоб повернути думки назад до мистецтва.

Я читав, i зi сумом та безнадiею вiдправляв журнали один за одним на пiдлогу.