Шляхи долі

Пустотливий дух творення, напевно, пiдбурив його спробувати виразитися, а потiм просто залiг на бiлому пiску й спостерiгав за заподiяною шкодою. Бо картина Лоннi могла б неабияк повеселити критикiв.

Картина – можна сказати панорама – мала зображати типову сцену Заходу, з кульмiнацiею у тваринному персонажi по центру, навiженому волi в натуральну величину, з безумним поглядом, лютим, який шалено втiкав вiд стада, яке, гнане типовим ковбоем, займало мiсце справа на задньому фонi картини. Деталi пейзажного тла були правдоподiбними й пасували до решти композицii.

Чапараль, москiтовi дерева й кактуси були зображенi у вiдповiдних пропорцiях. Іспанська айстра, зi своiм густим, кремовим, глянцевим цвiтом, завбiльшки з вiдро, додавала квiтковоi краси та рiзноманiття. На вiдстанi розкинулася хвилеподiбна прерiя, порiзана тут i там струмками, характерними для цього регiону, по краях яких росли дуби iз густими зеленими кронами та в’язи. На передньому планi пiд кактусом звивалася ряба гримуча змiя. Третина полотна була залита ультрамариновою з бiлими плямами – типове небо на Заходi з перистими хмарами, якi не несли в собi дощу.

Картина висiла мiж двома колонами з лiпниною, у просторому холi бiля дверей палатип редставникiв. Мешканцi й законотворцi ходили тудою парами та групами, iнколи цiлим натовпом, щоб на неi подивитися. Багато – може й бiльшiсть – жили життям прерii, i вона нагадувала iм знайому сцену. Старi скотарi стояли, зануренi в спогади, щиро задоволенi, i теревенили з братами по ранчо з тих днiв, у якi повертала iх картина.

Мистецьких критикiв у мiстi було небагато, i нiхто не чув поряд iзнею таких професiйних слiв про колiр, перспективу й чуття, якi так люблять вживати на Сходi, щоб загнуздати художника. Бiльшiсть iз них погоджувалася, що це чудова картина, i милувалася позолоченою рамкою – бiльшою за всi, що вони досi бачили.

Сенатор Кiннi був поборником i спонсором картини. Саме вiн найчастiше виступав уперед i стверджував голосом наiзника, що великою ганьбою буде для штату вiдмовитися визнати генiя, який так блискуче передав на безсмертному полотнi типову сцену джерела багатства й добробуту iхнього великого штату – сцену землi i… е-е… скоту.

Сенатор Кiннi представляв крайню захiдну частину штату – чотириста миль вiд округу Сан-Саба – але справжнiй любитель мистецтва не обмежуються метрами й кордонами. Також i сенатор Муленс, який представляв округ Сан-Саба, не залишався байдужим до думки, що штат мае придбати полотно свого виборця.