Шляхи долі

Схожий на дзьоб нiс iз хижацьким вигином над густими, чорними, аж синiми вусами. Погляд його запалих очей був лютий. Вiн був при чоботах, шпорах, капелюсi, оздоблений револьверами, добряче напiдпитку й позбавлений страху. Небагато людей iз округу Рiо Браво вiдважилися б отак вторгнутися наодинцi в табiр Бада Кiнга. Але ця люта пташка налетiла на них i ще й забажала, щоб ii нагодували.

Гостиннiсть у прерiях не знае меж. Навiть якщо на ваш шлях стане ворог, ви маете його нагодувати, перед тим як застрелити. Перш нiж спорожнити патронник, годилося спорожнити комору.

Тому незнайомця з невiдомими намiрами посадили за бенкетний стiл.

Вiн виявився пташкою ще й говiркою, яка знала безлiч iсторiй про дивовижнi подвиги й викладала iх мовою хоча й не завжди зрозумiлою, але барвистою. Вiн викликав сенсацiю серед людей Бада Кiнга, яких рiдко можна було здивувати. Як мухи на мед, вони злетiлися на його марнославнi хвастощi, на його незвичайну, гостру мову, його зверхню обiзнанiсть iз життям, свiтом i далекими краями, i непомiрну вiдвертiсть, з якою вiн показував своi емоцii.

Для гостя банда злочинцiв здавалася нiчим iншим, як зборищем мiсцевих селюкiв, в яких вiн виманював iжу; так само вiн би розказував своi iсторii на задньому дворi ферми, щоб випросити вечерю. І справдi, його можна було зрозумiти, бо «поганi хлопцi» з пiвденного заходу не вдаються до крайнощiв. Вони цiлком могли зiйти за компанiю мирних селян, якi зiбралися посмажити рибу й потеревенити. Спокiйнi, трохи незграбнi, iз м’якими голосами, у непоказному одязi; нiщо в них не виказувало скоених злодiянь.

Два днi блискучий чужинець бенкетував у таборi. Тодi за спiльною згодою його запросили приеднатися до банди. Вiн погодився i запропонував назватися Капiтаном Монтрессором. Банда негайно вiдхилила таке iм’я i запропонувала натомiсть «Поросятко», щоб вiддати належне невгамовну апетиту власника.

Так Техас здобув свого найвидатнiшого розбiйника.

Наступнi три мiсяцi Бад Кiнг займався тим самим, що й звичайно, уникаючи зустрiчей iз офiцерами й вдовольняючись помiрними прибутками.

Банда викрадала коней полiцii, а ще худобу, яку вони перегнали через Рiо Гранде й збули за непоганi грошi. Часто банда налiтала на маленькi села та поселення мексиканцiв, тероризуючи мешканцiв i розкрадаючи потрiбну iм провiзiю й амунiцiю. Саме в цих безкровних рейдах загрозливий вигляд i грiзний голос Поросяти заробили йому бiльшу славу, нiж м’якоголосi, сумнолицi розбiйники могли здобути за все життя.