Цензор снів

У iхнiх голосах вчувалося невдоволення; коли дiйшла справа до скриньок, вони про щось перешiптувалися, але я не мiг розiбрати слiв. Коли вони винесли скриньки й поклали iх у свою вантажiвку, один з них сказав:

– Вас добряче потрусило, бачу.

– Потрусило не те слово.

– Вм’ятини на баках вiд скриньки?

Отже, вони помiтили трiщину. Я кивнув, не передчуваючи нiчого доброго для себе.

– А ви потiм ii назад примоцували. Вже тут?

– Так. Пiд час лету це було неможливо.

– А сенс?

– Сенс такий, що я думав заправитися i летiти далi туди, де мав скинути цi скриньки.

– А може, ви хотiли приховати вiд нас трiщину, що навiть намагалися склепати ii докупи?

У голосi його вчувалася прихована загроза. Їм не сподобалося, що скринька трiснула, а я мiг довiдатися про iхнiй вантаж. Я вдав дурника:

– Я подумав, що пошта могла висипатися, якщо б продовжував з нею летiти.

Інженер криво посмiхнувся i хитнув головою.

– Гаразд. До зустрiчi в Баррi.

Вони пiшли до авта. Я завiв двигун, дав йому попрацювати доти, доки вони не зникли з очей, потiм скерував лiтак у напрямку береговоi лiнii.

Коли лiтак злетiв, я перехилив його на лiве крило, зробив гак над морем i взяв курс на Баррi. Цiкаво, чим менi може загрожувати ця iсторiя зi скринькою. Мабуть, треба швиденько забрати грошi й ушиватися звiдси, надто, що я залечу на базу швидше, нiж вони доiдуть.

На базi мене вже чекали. І не лише старий Мурнау, були ще й полiцейськi. Я бачив, як вони про щось сперечалися. Щойно сiв, полiцейськi вiдразу рушили до мене i стали допитувати, куди я лiтав i з якою метою.

Я пояснив, що то був лише випробувальний полiт, але вони, мабуть, мали певнi пiдозри, бо залiзли в лiтак, оглянули все i розчаровано вийшли. Вочевидь, вони отримали iнформацiю про вантаж, але ii встигли перехопити й самi перемитники. Полiцейськi вiд’iхали, а Мурнау нарештi потиснув менi руку, похвалив за роботу i повiз на автi до контори, де вручив чотириста фунтiв.

– Перепочиньте знову три днi, а тодi в дорогу.

Не маете заперечень?

– Нi-нi, все гаразд. Пiду вiдпочину.

Ми попрощались, а я вiдразу подався до готелю, взяв ключ у рецепцii, вiдчинив дверi, розкидав постiль, вийняв з наплiчника зубну щiтку, пасту i бритву, акуратно розклав у лазничцi, бiля лiжка залишив капцi, накидав зiжмаканого туалетного паперу в пудло. У шафi в торбинку з написом «Прати» поклав бiлизну, шкарпетки й сорочки. Майже порожнього наплiчника прихопив iз собою, ключi теж.