Цензор снів

Переслiдувачi вже знають, що я саме на цiй баржi, i, якщо примчать швидше, будуть чекати в порту. Отже, треба будь-якою цiною iх випередити. Але як?

До рубки зайшов капiтан, поставив пляшку джину на столик, вийняв два шкалики й налив. Потiм сiв навпроти й усмiхнувся.

– Випийте, – сказав, пильно вдивляючись у мене.

Ми випили. Я чекав, що вiн далi скаже.

– Ми пасажирiв не беремо. Але я бачив, як ви бiгли вздовж причалу i зиркали на кожне судно. І я подумав собi: а це ж ти, Томасе, замолоду.

Ти теж отако дер вiд братiв тiеi дiвчини, якiй ненароком надмухав живiт. Я вгадав?

Я засмiявся i кивнув. Такий варiант йому цiлковито пасував.

– Ну, тодi продовжимо, – сказав капiтан i знову налив, випив i похитав головою. – Так-так, i я був молодим та хвацьким. Не раз, бувало, й ножака мене пiдстерiгала. Я подумав собi: поглянь, Томасе, цей хлопчина чекае вiд тебе порятунку, i коли ти його врятуеш, то там, нагорi, – вiн пiдняв вказiвного пальця вгору, – там тобi це пригадають i наллють ще не одну чарку.

То куди ж ви оце намiрилися? До Брiстоля?

– Гадаю, вони можуть мене наздогнати в Брiстолi.

– Можуть, – кивнув капiтан. – Ви не тутешнiй? Чую з вашоi вимови. Мабуть, нiмець?

– Я з Польщi.

– Ага… я так думаю, що вони нас переженуть i будуть чекати в порту. Тобто ми до порту доберемося ранiше вiд них, але заходити в порт i причалювати будемо довго i нудно. Баржа це вам не яхта. Бо ж i чалити доведеться кормою, а не провою.

Вiн знову налив. Я запитав:

– І що ж ви порадите?

– Треба вам зiйти ранiше. Щойно почнемо пiдпливати до порту. Коли будемо минати порожнi баржi, я сповiльню хiд, i ви перескочите на iншу.

Я подякував, ми ще перехилили по чарцi, погомонiли, а незабаром пролунали знайомi гудки. Ми вийшли на палубу, на березi заблимали вогники.

– Вже час, – сказав капiтан. – Станьте з правого краю. Я скажу, коли стрибати.

Баржа розвернулася, сповiльнила хiд i стала поволi вповзати в порт.

За кiлька хвилин вона опинилася за метр вiд однiеi з барж. Капiтан кивнув, ми потиснули руки. Я перелiз через перила i стрибнув на баржу. Край прови перед перилами другоi баржi був завбiльшки з пiвтора фута, але менi вдалося вчепитися руками за перила i не звалитися у воду. Я помахав капiтановi рукою, вiн вiдповiв. А далi я розгубився, не знаючи, що робити. Довкола панувала нiч. У порту зараз будуть сновигати моi переслiдувачi.