Цензор снів

Вона розпитала про моi пригоди, я сказав, що вирiшив бiльше не брати участi в тих перелетах, натомiсть пiшов тимчасово працювати в казино. Вона страшенно здивувалася. Я пояснив своi проблеми з зором, i сказав, що розглядаю казино, як щось тимчасове. Моя змiна починалася о десятiй вечора. Ірма виявила бажання пiти до казина, але в нас ще був час – добрих три години, i я запропонував провести iх у ресторацii при казинi. То була пора, коли до ресторацii лише починала прибувати публiка, але оркестра вже грала танцювальнi мелодii, хоч нiхто й не танцював.

– Ви вмiете танцювати? – запитала Ірма.

– Умiв, – сказав я. – Коли навчався в аерошколi. Тодi ми щовечора витанцьовували.

– Думаете, що забули? Не бiйтеся – ноги все самi пригадають.

І вона витягла мене з-за столу. Ми почали танцювати танго, i на мiй подив справдi ноги все пригадали, ми закрутилися з такою експресiею, що час вiд часу лунали оплески. Ми танцювали, вiдпочивали за шампанським i знову танцювали, а коли настала пора йти в казино, до мене пiдiйшов адмiнiстратор ресторацii, попрохав вибачення у дами й вiдвiв набiк.

– Скажiть, пане, чим ви займаетеся?

– Працюю в казинi охоронцем.

– Чудово. А не бажали б ви попрацювати ще й фордансером[12 - Фордансер, дансер – фаховий танцiвник, найнятий ресторацiею для заохочення публiки.]? Тобто це три години роботи перед роботою в казинi.

Я погодився, i пiзнiше ми з Ірмою провели всi вечори в цьому ресторанi, витанцьовуючи, мов шаленi, при цьому нам ставили випивку i ще й платили та не тiльки менi, а й Ірмi, що ii невимовно захоплювало – донька мiльйонера на зарiбках, такого ще з нею не бувало.

Опiсля ми йшли в казино, й Ірма спостерiгала за грою, доки за нею не посилали авто. Спочатку вона батькам нiчого не казала, а коли призналася, мати ii була ошелешена, але батько сказав, що нiколи не можна знати наперед, що саме у життi стане в пригодi й те, що донька вмiе заробити копiйку, свiдчить, що вона цю копiйку буде цiнувати. «Та й недарма ж ти, Валерцю, водила ii на танцi. От тепер i маеш радiсть». Однак мама не поступалася: «Але я водила ii для того, аби вона мала змогу пописатися в порядному товариствi з такими ж, як вона, молодими людьми. А вона що витворяе? Добре, що це не у Львовi. Нас би засмiяли. І що вона знайшла в тому летуновi?» Батько на те поблажливо усмiхався: «І ти, i я добре знаемо нашу Ірму. Чи не так? Тому жодноi неприемноi несподiванки я вiд неi не чекаю. А той хлопець виглядае на порядного, чемного.