На нашем сайте вы можете читать онлайн «Царівна». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Царівна
Автор
Дата выхода
07 июня 2021
Краткое содержание книги Царівна, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Царівна. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ольга Кобылянская) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ольга Кобилянська (1863–1942) – відома українська письменниця демократичного напряму. Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Цій проблемі й присвячено повість письменниці «Царівна» (1895), про яку свого часу Леся Українка писала: «Краса цієї повісті не так в її ідеях, як у глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки. Читаючи історію думки Наталчиної, я немов бачила перед собою історію цілого нещасливого нашого інтелігентного жіноцтва».
Царівна читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Царівна без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Царiвна
Ольга Юлiанiвна Кобилянська
Рiдне
Ольга Кобилянська (1863–1942) – вiдома украiнська письменниця демократичного напряму. Однiею з проблем, якi глибоко ii хвилювали, була доля жiнки, ii право на освiту, працю, на громадське життя. Цiй проблемi й присвячено повiсть письменницi «Царiвна» (1895), про яку свого часу Леся Украiнка писала: «Краса цiеi повiстi не так в ii iдеях, як у глибокiй, тонкiй, логiчнiй психологii героiнi Наталки. Читаючи iсторiю думки Наталчиноi, я немов бачила перед собою iсторiю цiлого нещасливого нашого iнтелiгентного жiноцтва».
Ольга Кобылянская
Царiвна
Повiсть
© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2020
* * *
Своiй матерi Марii
з Вернерiв Кобилянськiй
посвячуе авторка
I
Я родилася 29 падолиста…
Старi люди i сонники кажуть, що цей день – день недолi. Може. Однак менi не хочеться в те вiрити. Я рада би приглянутися кожнiй речi до дна, я бажала би про все ясно думати, на все ясно дивитися – адже кожна проява мае своi причини й наслiдки, все пiдлягае строгим законам, лише ми не дуже на це зважаемо. Ми не дуже доходимо причин деяких прояв, що далися би не раз змiнити на добре… Нi! Ми кажемо, що все мае свое призначення i так мусить бути!..
Але чого я, властиво, тут доторкнулася! Моi погляди менi звiснi, а хто iнший не буде дуже цiкавий знати фiлософiчнi висновки молодоi дiвочоi душi, довкола мене глухота i нудьга, а самiй власнi думки безнастанно пережовувати, – це i томить, i не доводить нi до чого.
Не маю нiкого, кого би моi думки й чуття в який-небудь спосiб могли зайняти хоч крихiтку, на одну хвилинку. Чи воно злишне? Чи жiноче духовне життя менше цiкаве, як ii органiзм?.. Справдi нiчим не цiкаве? Та ба! Чого захотiлось!
Хто би мав мною займатися? Батька й матiр утратила я в такiм молодiм вiцi, що й згадати важко, а коли дорога бабуня вмирала, мала я дванадцять рокiв. Вуйко Іванович, гiмназiйний професор, i тiтка (вона спольщена нiмкеня), при котрих тепер живу, то… та нi! Лучче не згадувати. Очi мимохiть зайдуть слiзьми, коло серця заболить, стисне, i годi буде дальше писати…
Всi вони менi не радi. Вiдчула й пiзнала я це з тоi хвилини, в котрiй лише зачала думати. Мое довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартiв та смiху.