Гра в бісер

Багато в чому близький до Гессе Томас Манн зауважуе про Пiфагора: «Число i спiввiдношення чисел як творчий принцип буття i моральноi гiдностi – тут прекрасне, точне, моральне так дивовижно i врочисто зливалося в iдею авторитету…»], потiм у пiзню добу античноi культури, в колах еллiнських гностикiв[6 - …в колах еллiнських гностикiв… – Поширенi на початку нашоi ери в мiстах еллiнiзованого Ближнього Сходу гностичнi вiровчення, в яких грецька фiлософiя поеднувалася зi схiдною мiстикою, надзвичайно цiкавили Гессе ще з тих часiв, коли вiн працював над романом «Демiан», тобто з кiнця 10-х рокiв (пор.

образ гностика-астролога в новелi «Сповiдник», що входить до цiеi книжки). У гностицизмi Гессе приваблювала спроба охопити цiлiсть буття в його споконвiчнiй двополярностi, довести до суперечливого синтезу рацiональне й iррацiональне, iдею ладу й заперечення цiеi iдеi i т. д.], так само в стародавнiх китайцiв, тодi в перiоди найбiльшого розквiту духовного життя арабсько-мавританського свiту, а далi слiд ii передiсторii веде через схоластику й гуманiзм середньовiччя до математичних академiй сiмнадцятого й вiсiмнадцятого сторiч i аж до романтичноi фiлософii та рун з мiстичними мареннями Новалiса. В основi кожного прямування духа до високоi мети – ufalrersitas litterarum[7 - Спiвдружностi наук (лат.).], в основi кожноi платонiвськоi академii[8 - …в основi кожноi платонiвськоi академii… – Слово «академiя» iсторично виникло як означення школи Платона, засiдання якоi вiдбувалося в гаю Академа бiля Афiн. Ця школа, що проiснувала близько восьми сторiч, поряд з фiлософiею культивувала математичнi, астрономiчнi й музичнi студii (за переказом, над ii входом було написано: «Хай не заходить сюди той, хто не вивчав геометрii»), а також аскетичний спосiб життя: споглядання ладу в спiввiдношеннi чисел i в руховi зiрок мало навчити впорядкованостi духу. Пiзнiше «Платонiвською Академiею» називали фiлософський гурток, заснований XV ст. у Флоренцii, та деякi iншi iнтелектуальнi товариства. ], будь-якого спiлкування духовноi елiти, кожноi спроби наблизити однi до одних точнi й гуманiтарнi науки, кожноi спроби примирити науку й мистецтво чи науку й релiгiю лежить та сама вiчна iдея, яка для нас набула форми Гри в бiсер. Такi великi голови, як Абеляр, Лейбнiц, Гегель безперечно мрiяли вкласти духовний унiверсум у концентричнi системи й поеднати живу красу духовностi й мистецтва з магiчною силою формул точних дисциплiн.