Гра в бісер

В епоху, коли музика й математика майже одночасно переживали свiй класичний перiод, часто можна було спостерiгати зближення i взаемозбагачення цих дисциплiн. А за два сторiччя до цього в Миколи Кузанського[9 - Микола Кузанський (1401–1464) – теолог, фiлософ i видатний учений пiзнього середньовiччя. В центрi його вчення стоiть дiалектична iдея про тотожнiсть протилежностей; ця тотожнiсть здiйснюеться в Боговi, якого вiн уявляв як iдею граничноi спiльностi, як «нескiнченну сферу, центр якоi всюди, а поверхня – нiде».

Пiд знаком цiеi абсолютноi тотожностi зникае розщепленiсть людства на вiровчення i вiросповiдання: за Миколою Кузанським, «усi народи дотримуються единоi вiри пiд виглядом рiзноманiтних культiв». Свое вчення Микола Кузанський любить викладати, користуючись математичними символами: так, Бог для нього – одночасно нескiнченне коло й нескiнченний трикутник, що вiн пояснюе кресленнями й обчисленнями; Отець, Син i Дух Святий спiввiдносяться як Єднiсть, Рiвнiсть i Взаемосполучення i т.  д.] ми знаходимо думки, навiянi тим самим прагненням, як-от хоча б така: «Дух набирае форми можливостi, щоб усе вимiрювати його можливiстю, i форми абсолютноi необхiдностi, щоб усе вимiрювати його еднiстю i простотою, як вимiрюе Бог, i форми необхiдного взаемозв’язку, щоб усе вимiрювати з погляду його своерiдностi, i, нарештi, форми детермiнованоi можливостi, щоб усе вимiрювати з погляду його iснування. Але дух вимiрюе ще й символiчно, за допомогою порiвняння, коли, наприклад, вiн користуеться числом i геометричними фiгурами й посилаеться на них як на подiбностi». А втiм, у Миколи Кузанського, мабуть, не тiльки ця думка вже майже передбачае нашу Гру в бiсер або лежить близько до того напрямку уяви, що й ця гра iнтелекту, в Кузанця можна знайти багато таких подiбностей. І його любов до математики, його вмiння, його звичка для пояснення теологiчно-фiлософських понять порiвнювати iх з фiгурами й аксiомами Евклiдовоi геометрii також здаються нам дуже близькими до ладу нашоi Гри, i навiть його своерiдна латина (у якiй чимало слiв – його власнi новотвори, хоч кожен латинiст може iх легко зрозумiти) iнколи нагадуе вiльну пластичнiсть мови Гри в бiсер.

Не менше пiдстав е зараховувати до предтеч Гри в бiсер i Альбрехта Другого, про що свiдчить уже наш епiграф.