Гра в бісер

Кожна наука пристосовувала до своiх потреб Гру в бiсер, створювала для цiеi мети свою мову Гри, що складалася з формул, скорочень i рiзних варiантiв iхнiх комбiнацiй, серед елiти iнтелектуальноi молодi була популярна Гра рядами й дiалогами формул. Гра була не тiльки вправою i не тiльки вiдпочинком, а й згустком почуття дисциплiни духу. Особливо вiдзначилися в Грi математики своею аскетичною i воднораз спортивною вiртуознiстю та суворiстю форми; вони мали вiд Гри велике задоволення, що неабияк допомагало iм уже тодi твердо вiдмовитись вiд свiтових насолод i прагнень.

Гра в бiсер мала велике значення для остаточного подолання фейлетону i для вiдродження чистоi втiхи вiд гранично точних вправ iнтелекту, якiй ми завдячуемо виникнення новоi дисциплiни духу, сувороi, як у ченцiв. Свiт перемiнився. Духовне життя доби фейлетону можна порiвняти з виродженою рослиною, що змарнувала всi своi соки на гiпертрофований рiст, а наступнi спроби виправити становище – зi спробою зрiзати ту рослину при самому коренi. Юнаки, що хотiли тепер присвятити себе iнтелектуальним студiям, розумiли вже цi студii не як збирання вершечкiв по вищих навчальних закладах, де вiдомi й велемовнi, але позбавленi давнього авторитету професори годували iх рештками того, що колись називалось вищою освiтою; тепер iм доводилося вчитись так само завзято, як колись iнженерам у полiтехнiчних школах, а може, й ще завзятiше, ще методичнiше, iм треба було пiдiйматися стрiмкою дорогою знань, треба було вичистити й вигострити свою думку на математичних дисциплiнах i на схоластичних вправах за Арiстотелем, а крiм того, навчитися цiлком вiдмовлятись вiд усiх тих благ, що ранiше були такi бажанi для багатьох поколiнь учених: вiд швидкого й легкого заробiтку, вiд слави й громадськоi шани, вiд хвали в газетах, вiд шлюбiв з дочками банкiрiв i фабрикантiв, вiд рознiженостi й розкошiв. Письменники з високими тиражами, Нобелiвськими премiями й чудовими вiллами за мiстом, славетнi лiкарi, обвiшанi орденами, зi служниками в лiвреях, академiки з багатими дружинами й розкiшними салонами, хiмiки з посадами в радах нагляду промислових пiдприемств, фiлософи, що володiли фабриками фейлетону й читали запальнi лекцii в переповнених залах, збираючи оплески й букети, – всi цi постатi зникли i бiльше не з’являлися в нашому життi.