Гра в бісер

Минуло пiвсторiччя, поки була зроблена перша спроба подолати цi межi. Затримка ця вiдбулася швидше з моральних, анiж з формальних i технiчних причин: засоби для подолання тих меж уже знайшлися б, але сувора мораль вiдродженоi духовностi викликала пуританський страх перед витребеньками, перед змiшуванням дисциплiн i категорiй, глибокий i виправданий страх перед поверненням до грiха пустопорожнiх забавок i фейлетонiзму.

І ось праця однiеi людини мало не з першого кроку привела Гру в бiсер до усвiдомлення своiх можливостей, а водночас i на порiг унiверсальностi, i знов Гра завдячувала цей поступ своiм зв’язкам з музикою.

Один швейцарський музикознавець i заразом фанатичний прихильник математики надав Грi нового напрямку, а тим самим i показав iй шлях до найвищого розквiту. Тепер уже неможливо дiзнатися, яке було його громадянське iм’я: на той час культ особи в духовнiй сферi вiдмер, i вiн увiйшов в iсторiю як Lusor (або: Joculator) Basiliensis[14 - Гравець (або Штукар) iз Базеля (лат. ).]. Хоч його винахiд, як i кожний винахiд, був лише його особистим досягненням i осяянням, але появу його зумовили не тiльки приватнi потреби i спонуки – вiн мав куди сильнiшi iмпульси. На той час серед людей духу всюди жило палке прагнення знайти засоби вислову для нових здобуткiв людськоi думки, вони тяглися до фiлософii, до синтезу, цiлковите зосередження на своiй дисциплiнi, яке ранiше вважали за щастя, вже не задовольняло iх, то тут, то там якийсь учений проламував мури спецiальноi науки i пробував вийти до загального, багато хто мрiяв про новий алфавiт, про нову мову знакiв, якою можна було б закрiплювати й передавати один одному новий iнтелектуальний досвiд. Особливо переконливим свiдченням цього прямування була праця одного паризького вченого тих часiв пiд назвою «Китайська пересторога». Автор цього твору, якого чимало його сучасникiв вважало своерiдним Дон-Кiхотом, – зрештою, в своiй галузi, китайськiй фiлологii, вiн був визначним ученим, – перераховував небезпеки, що чигають на культуру й науку, навiть найдисциплiнованiшу, коли вона не захоче створити мiжнародну мову знакiв, яка, немов давнi китайськi iероглiфи, дозволяла б, не сплутуючи крил особистiй уявi й винахiдливостi, графiчно вiддавати найскладнiший змiст i рiвночасно була б зрозумiла всiм ученим свiту. Найважливiший крок до здiйснення цiеi вимоги зробив Joculator Basiliensis.