На нашем сайте вы можете читать онлайн «Віртуалка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Віртуалка

Автор
Дата выхода
19 декабря 2013
Краткое содержание книги Віртуалка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Віртуалка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ірися Ликович) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ірися Ликович (нар. 1984 р.) закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працювала журналістом у газеті «Думська площа» (м. Одеса). Переможець українсько-німецької премії Олеся Гончара та премії «Дебют». Автор трьох прозових книжок: «Перелітна» (2006), «Твоя дитинка» (нагороджена відзнакою «Вибір видавців» Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова – 2010») і «Татцельвурм. Тірольська історія» (2011) – номінант на премію «Книга Року» за версією Бі-Бі-Сі. Роман «Віртуалка» отримав спеціальну відзнаку Австрійського культурного форуму на «Коронації слова – 2012». Хобі – літературні переклади з угорської та німецької мов. Живе і працює у Відні.
У її буднях присутні Майорка, темна кімната, сліпі та веб-камера. У її житті не залишилося місця для себе, хоча вона щодня бачить тільки власне зображення на моніторі. Віртуальна любов – така ж залежність, як наркотики чи алкоголь, – втеча від себе. Діана розуміє це, тому і зважується на бунт – бунт, за межами якого на неї чекає правда про працівниць Інтернет-бізнесу. Але чи можливо розпочати нове життя після того, як твоє оголене тіло бачили тисячі чоловіків?…
Віртуалка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Віртуалка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн був занадто хитрим, занадто товстошкiрим та непробивним, аби довiритися iншiй людинi i вiдкрити для неi себе без страху бути не прийнятим. Був заслабким, аби з’ясувати стосунки i мирно розiйтися. Ведмежонок, Ігарюша, Ігарьок, Дуся Кулачкова – вiн утiк. Просто. Банально. Без зайвих викрутасiв та вибачень. Утiк, коли я поiхала в Украiну. Боже, це ж треба бути таким пiдступним! Ще недавно ми купляли наповненi озоном рожевi повiтрянi кульки. Я потiм зв’язала iх докупи i пустила в небо.
– Будь аткрита мiру, Дiана.
І поцiлував на прощання нiжно, в губи, гаряче обпiкаючи себе i мене, вiн цiлував так, нiби востанне, зiм’яв мене в обiймах, як колись, ще на самому початку, натхненно.
Я вже сидiла в лiтаку, люди, проходячи повз, шукали своi мiсця. Мiй мобiльний заскавулiв його прощальною мелодiею: «Te invito a bailar un bolero te invito a que».
«Я запрошую тебе танцювати болеро, я запрошую тебе пiзнати мене, – спiвалося в пiснi, – я, як i ти, самотнiй»… Та сидячи у своему авто, Ігарь заговорив до мене на прощання таким задушевним, нiжним i водночас надривним голосом; сказав, що коли я вийшла з машини, йому вiдразу стало самотньо.
Ох, Ведмедь, ну яким же руйнiвником вiн був! Невже вiн уже тодi забув, як ми з ним танцювали в нашiй квартирi пiд Іглесiаса; вiн танчив тiльки напiдпитку, i жодного разу в товариствi, або ще витанцьовував сам, коли його нiхто не бачив. Але ж руйнiвник! Так споганити кохання! Вбити таку любов мiг тiльки вiн – людина без минулого.





