На нашем сайте вы можете читать онлайн «Віртуалка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Віртуалка

Автор
Дата выхода
19 декабря 2013
Краткое содержание книги Віртуалка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Віртуалка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ірися Ликович) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ірися Ликович (нар. 1984 р.) закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працювала журналістом у газеті «Думська площа» (м. Одеса). Переможець українсько-німецької премії Олеся Гончара та премії «Дебют». Автор трьох прозових книжок: «Перелітна» (2006), «Твоя дитинка» (нагороджена відзнакою «Вибір видавців» Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова – 2010») і «Татцельвурм. Тірольська історія» (2011) – номінант на премію «Книга Року» за версією Бі-Бі-Сі. Роман «Віртуалка» отримав спеціальну відзнаку Австрійського культурного форуму на «Коронації слова – 2012». Хобі – літературні переклади з угорської та німецької мов. Живе і працює у Відні.
У її буднях присутні Майорка, темна кімната, сліпі та веб-камера. У її житті не залишилося місця для себе, хоча вона щодня бачить тільки власне зображення на моніторі. Віртуальна любов – така ж залежність, як наркотики чи алкоголь, – втеча від себе. Діана розуміє це, тому і зважується на бунт – бунт, за межами якого на неї чекає правда про працівниць Інтернет-бізнесу. Але чи можливо розпочати нове життя після того, як твоє оголене тіло бачили тисячі чоловіків?…
Віртуалка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Віртуалка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І з кого б, Тонi, я не починала свою заплутану розповiдь, усе було би правильним. Будь то Ігор, перепрошую, Ігарьок, Ігарюша – Медведь, чи ти, Тонi, або бiдолашна Сандра, чи моя циганка-матiр, що вийшла замiж за франкфуртського полiцая гера Зелененка, тодi ще простого киiвського прапорщика Івана, мого батька, – вони всi нашаровувалися невидимими пластами на тремку iсторiю мого минулого, на все мое життя, аби пiдштовхнути мене до стану вiчного щастя, захоплюючоi гармонii з собою, у якiй я перебуваю вiдтодi, як твердо вибрала й усвiдомила свiй життевий шлях.
Тому поведу цю прозору нитку скупих спогадiв вiд батькiвськоi невеликоi квартири у Франкфуртi-на-Майнi, де я народилася. Хоча – нi. Мене привели на свiт у таборi для бiженцiв. Але я зовсiм не пам’ятаю, як нам там велося. На щастя, всього через кiлька мiсяцiв по моiй з’явi батьки таки отримали власну домiвку в одному з похмурих багатоповерхових будинкiв, котрi довгими рядами встилали передмiстя, даючи притулок сотням сiмей з усiх куточкiв пострадянських краiн.
Дорослi франкфуртцi називали нас азюлянтами (вiд нiмецького «Asyl» – вiдведене для бiженцiв мiсце), i це слово звучало в iхнiх вустах принизливо. Дiтлахи ж у садках, школах чи просто на iгрових майданчиках демонстративно затуляли двома пальцями носа, даючи нам зрозумiти, що вiд нас зле пахне. І не одна я натирала у ваннiй свое дитяче тiло маминими кремами, намагаючись перебити запахи шаф, кiмнат, квартир, пiд’iздiв, будинкiв, дворiв. І едине, чого нам хотiлося найбiльше, – бути прийнятими за своiх.
Знаеш, милий мiй Тонi, нещодавно, коли менi виповнилося двадцять, я зрозумiла, що все мое життя, усi тi люди, звичайно, крiм моiх батькiв, е долею, котру я вибрала сама, вибрала свiдомо у своему прагненнi до щастя. І навiть Ігарьок був моiм вибором, хоча ним, як iншими, зовсiм не струменiла музика. Але я була потрiбна йому. Вiрнiше, не я, а моя чиста i свiтла любов до нього. І я мовчки пiшла за ним iз вiрою у диво – що мое кохання безмежне, його вистачить на двох.
* * *
У нашiй сiм’i нiколи не соромилися циганського походження моеi матерi.
– Причарувала, – першим зазвичай озивався батько.





