Лісова пісня

Лише згодом, через кiлька мiсяцiв, Леся дiзналася про те, що вона довго-довго не бачитиме своеi дорогоi тiтки, яка навчила ii плести вiнки, вишивати за народними узорами.

Нi долi, нi волi у мене нема,

Зосталася тiльки надiя одна:

Надiя вернутись ще раз на Вкраiну,

Поглянуть iще раз на рiдну краiну,

Поглянути ще раз на синiй Днiпро , —

Там жити чи вмерти, менi все одно.

Цей монолог лiричноi героiнi вiдтворюе настроi знаноi ще з найменшого малечку «тьотi Єлi», душевнi переживання якоi з драматичним хистом передала маленька Леся.

Леся Украiнка. Весною 1885 року батько Лесi привiз у придбану три роки тому садибу в селi Колодяжному на Волинi свого родича – молодшого брата дружини Олександра Драгоманова. Вiн передав вiд Михайла Павлика кiлька примiрникiв львiвського журналу «Зоря», в якому поряд iз вiршами Олени Пчiлки вперше були надрукованi поезii ii доньки Лесi – «Конвалiя» i «Сафо». Юна поетеса вперше також побачила надрукований свiй лiтературний псевдонiм: Леся Украiнка. Олександр Драгоманов показав ще один сподiваний дарунок – «Вечерницi.

Оповiдання Миколи Гоголя. Переклад Михайла Обачного й Лесi Украiнки». Цей творчий тандем брата i сестри – Михайла i Лесi – особливо порадував родину Косачiв, яка три роки тому поповнилася ще однiею донькою Оксаною, а рiк тому – сином Миколою. Наймолодша сестра Ізидора (Дора) з’явиться на свiт у 1888 роцi.

Леся рано пiзнала таiну образного слова, вiдчула магiю творчого осяяння, чому сприяла рiдна мова, народна пiсня, звичаi, обряди, спiлкування iз волинськими селянами та 'iхнiми дiтьми.

Змалечку дiти Косачiв гралися iз селянами-однолiтками, бо мати Ольга Петрiвна Драгоманова цiлеспрямовано вводила дiтей в атмосферу украiнськоi народноi стихii, спiлкування, гри, спiву.

Високий патрiотичний дух украiнськоi iнтелiгентноi родини Драгоманових огорнув Лесю, яка народилася 25 лютого 1871 року в Звягелi (нинi Новоград-Волинський), бо саме рiшуча в обстоюваннi нацiональних iдеалiв, вольова, енергiйна i безкомпромiсна Ольга Косач-Драгоманова взяла на себе духовне виховання дiтей, прищеплюючи iм передусiм любов до украiнськоi мови, нацiональноi культури i водночас долучаючи iх до свiтовоi лiтератури.

По сутi, пiд ii крилом формуеться нацiональна аристократiя. Суворо, вiдповiдально, нерiдко з холодним серцем i прагматичним розумом береться Олена Пчiлка за домашне виховання дiтей. «В дiтей менi хотiлося перелити свою душу й думки – i з певностю можу сказать, що менi се удалося[.