Перехресні стежки

Та у нього були своi плани роботи, що давали йому вiдваги. Вiн постановив собi якнайменше стикатися з сим товариством i витворити довкола себе iнший свiт, iнше товариство, хоч би се мали бути простi передмiщани та селяни. Вiн мав намiр розпочати просвiтню роботу, а далi й полiтичну органiзацiю в повiтi, стягати сюди помалу добiрнi iнтелiгентнi сили, витворити хоч невеличкий, та енергiчний центр нацiонального життя, – i се додавало йому духу серед важкоi канцелярiйноi працi i серед того струпiшiлого та заплiснiлого товариства.

VI

Тiлько одна вiзита була неподiбна до iнших – вiзита у бурмiстра. Бурмiстр був лiкар, жид, але гарячий польський патрiот, один iз виднiших дiячiв так званого асимiляцiйного напряму. Вiн був одним iз немногих галицьких жидiв, що брали участь у польськiм повстаннi 1863 року, i то не з метою – зробити гешефт на повстаннi. Се здобуло йому велику повагу серед полякiв. Як звiсно, в 60-их i 70-их роках настала в Галичинi така пора, коли факт участi в повстаннi був для чоловiка найбiльшою рекомендацiею для всяких автономiчних урядiв, для дохiдних посад i гонорiв; бувшi повстанцi скрiзь поробилися послами, директорами банкiв i кас «народових», маршалками, а бодай секретарями рад повiтових, бурмiстрами i головами найрiзнiших патрiотичних органiзацiй.

Для них були отворенi всi доми, доступнi всi iнстанцii, щедрi всi фiнансовi iнституцii, ласкавi всi уряди, iх слово було святе, iх дiяльнiсть безконтрольна, iх iм’я, мов сталевим щитом, окружене було з усiх бокiв словом «росzciwу»[11 - Чесний (польськ. ). – Ред.]. Скiльки лиха i деморалiзацii внесли тi патрiоти в наше публiчне життя, се колись вияснить iсторiя; треба було довгих десяткiв лiт, щоб назрiли овочi iх дiяльностi, щоб виявилися очам довго туманеноi суспiльностi i довели до того, що авреол iх героiзму звiльна на наших очах починае гаснути.

Пан Рессельберг також був кiлька лiт послом з титулу своеi «боротьби за вiтчину», належав у соймi до бюджетовоi комiсii i хоч не полишив по собi слiдiв у iсторii нашоi автономii, то проте, вернувши до домашнiх пенатiв, тiшився великою повагою. Хоч лiкар iз нього був неособливий, то проте вiн мав розум, оженившися багато, i, як один iз перших багачiв мiста, ввiйшов до мiськоi ради, а швидко потiм був вибраний бурмiстром.